Останні години Знижки та оновлення!

Вітаю, сонечка!!!

Тихої та спокійної всім ночі!!!

Запрошую до оновлення історії Кристини та Микити, а також до знижки, на історію, Злати та Нестора, з роману, "Морок. Закохатися в темряві."

Три бажання під Новий рік.

Протистояння Кристини та Микити тут...

Уривок.

Примружившись Микита пильно дивився на дівчину. Щось йому підказувало, що ця мала вже влаштувала йому бойкот, і бунт не за горами.

Кристина ж повернувшись до нього спиною, почала знімати шубу, а за нею скинула взуття, й подалася до входу у вітальню. Зупинилася в арці, й оглянувшись сухо кинула.

— Я спати, а свої погрози та обіцянки, притримай для тих, на кого вони діють.

Така заява Вишневської, не подобалася Круку, але разом з тим її впевненість, викликала у чоловіка приступ сміху. Ледь втримався, стиснувши всі м’язи на обличчі, щоб не розсміятися. Коли ж дівчина зникла у вітальні, тихо засміявся, «Так мені ще мізки не виносив ніхто».

Роздягнувшись Крук подався на пошуки свого начальника охорони. Він мусив охолонути та вирішити питання безпеки Кристини та свою. Бо схоже від Мілани можна очікувати чого завгодно.

Добру годину просиділи в кабінеті. Гліб отримав найдрібніші деталі, своєї роботи. Упевнившись, що підлеглий все зрозумів, Микита відпустив його. Залишився в кабінеті сам, на мить закрив очі відкинувшись на спинку крісла, хотілося випити келих віскі, аби розслабитися, але думки повернулися до Кристини. Хмикнув, «Оце темперамент! Цікаво, як Веремієнко давав собі раду з нею. Чи може в них було велике, палке кохання, і ця красуня сама стелилася перед ним?».

 Морок. Закохатися у темряві!!!

Таємниче кохання з ароматом ванілі...

Уривок.

Перший робочий день у новому колективі пройшов напружено. Нова атмосфера, нові люди та знайомства, нова сфера діяльності. Все втомлювало та виснажувало. Хоча разом з тим було цікаво. Нові парфуми «Біле золото» давали свої результати. Сильна половина офісного планктону по тій, чи іншій причині зверталася до неї. Проводжали довгими захопливими поглядами.

Злата вирішила, що на вихідних створить більш спокійний, приємний аромат, для буднів, адже, так працювати не можливо. Так і ворогів серед прекрасної половини людства нажити легко.

Наступний день минув відносно спокійніше. Галина була постійно поруч, допомагала, підказувала, заспокоювала, підтримувала. — Це дуже важливо для Злати, в новій сфері.

День четверга виявився надто насиченим. Робота з документами кипіла. У кабінет постукали, навіть не відриваючись дозволила увійти.

— Де поставити квіти?

Почула зовсім поруч приємний чоловічий голос. Відірвавшись від документів, здивовано глянула на того хто увійшов. Перед нею стояв кур’єр, з просто розкішним букетом насичено червоних троянд. Мимоволі посміхнулася, було приємно, та посмішка враз стерлася. — Це ж, мабуть, Денис старається.

— Від кого квіти? — Холодно поцікавилася.

Юнак знизав плечима, розгублено відповівши.

— Не знаю, я ж тільки кур’єр, та у квітах є конвертик, гадаю, там все написано.

Злата зітхнула, відклавши документи, підійшла до юнака. Серед красивих ароматних бутонів, знайшла малесенький конверт. З хвилюванням відкрила його.

« — Навіть шукати золото, значно легше, ніж знайти тебе...»

Дівчина великими очима глянула на кур’єра. — Прямо, все дізналася з цього конверта. Досить цікаве порівняння.

— Це чийсь жарт? — Холодно запитала в кур’єра.

— Я не знаю, що це, мені платять за доставку, от і все. Іншої інформації надати вам не можу. — Він перевів подих. — То де поставити квіти? Вони до речі важкі. — Пожалівся юнак.

— Ніде не ставити, я відмовляюся від них. Відвезіть їх тому, хто замовляв. — Фиркнула Злата.

Від прочитаного стало лячно. — Хто і навіщо її шукав? Кому вона потрібна? Це скидалося на чиїсь недолугий жарт.

— В мене такої вказівки не було, тож отримайте, та розпишіться. — Наполегливо поставив її перед фактом кур’єр.

Злата поклала конверт назад у букет, і надто суворо глянула на юнака.

— У вас хвилина, якщо ви не підете звідси, я викличу охорону.

— Будь ласка, не потрібно. — Просився юнак. — Мене ж з роботи звільнять, якщо я не виконаю доручене замовлення.

Злата зітхнула. Стало жаль хлопця.

— Гаразд, давай розпишуся, але квіти, забирай зі собою. У себе скажеш, що доставлення пройшла успішно...

Приємного читання!!!

Щиро дякую, усім за підтримку, увагу, перегляди, коментарі та вподобайки!!!