Історія створення "Пір року. Зникнення Зими"
Пори року. Зникнення Зими ― історія створення цієї книги до болю банальна. Здається, то був 2014 рік. Я тоді була підлітком, тільки пробувала щось писати. Це було взимку. І зима тоді була як не зима: дощить, тепло... Пам'ятаю, мені тоді подумалось: хтось викрав Зиму!
Аж ось уві сні мені приснився... Майк. Тупо стоїть у дверях і витріщається на мене..)) А поруч, звісно ж, Діанка...))
Ну і я почала писати. По-дитячому, наївно, але писати. Перший варіант історії був не таким, як зараз. Пори року тоді вміли буквально керувати стихіями, як в аватарі Аанг. Можливо, я навіть надихнулася ним, бо в той час дивилася цей мульт..))
Я навіть дописала перший варіант. Єва Лук'янова мене тоді ой-як підтримувала! Власне, завдяки тим першим спробам письма я й познайомилася з Євою і з її "Домом".
Але перший варіант історії ви не побачите, бо я його... ВИДАЛИЛА! Усюди.
Ось і почалися університетські роки. 2016 по 2020 роки знаменуються письменницьким штилем. Нічого не писала, хоча вчилася на філолога. *очі до стелі*
Але історія про Майка та Діану горіла в моєму серці. Я розуміла: потрібно писати, інакше згорю заживо..)))
Почався коронований карантин. І я нарешті всілася за письмо. Історія почала вимальовуватися новими фарбами. Пори року ― це над люди, історія яких розвивалася окремо від звичайних людей. Свої правила, свої традиції й так далі.
Але була одна проблемка.
Головна героїня.
Я занадто прив'язалася до першого варіанту, де Діана вся така мімімімі. Пффф. Це не підходить до історії, бо Діана має бути дівчиною-вогнем, Майком у спідниці. Тим паче вона не зростала у світі Майка, вона не росла по канону його цивілізації. Вона росла серед звичайних людей, де вільні "нрави" та свобода дій.
Власне, тому я все знову видалила і з серпня 2023 року пишу наново.
― Дідько! Ти точно Єдина? ― вразився Макс і зненацька хитро посміхнувся, а Діана насупилася, вирішивши, що буде мовчати, як риба. І всередині все побагровіло від негативних емоцій. Єдині повинні будь-яку інформацію сліпо приймати, не ставлячи зайвих питань? От справді? ― Ей, я просто пожартував. Ти чого?
(Розділ 14. Лист-шет)
Для себе зробила висновок: не можна прив'язуватися до того першого варіанту. Я виросла, персонажі теж. Тому й пристрасті мають бути відповідні. Отже, я дала персонажам волю. Контролюю все, але не контролюю нічого..)))
Зараз я відчуваю, що на правильному шляху. А історія плавно рухається до свого фіналу.
До речі, фінал завжди був прихований від мене за туманом. Лише під час написання міні-приквелу "Апельсинчик та його сонце" я намацала акцентні моменти, так би мовити фінальні акорди історії. І лише нещодавно, під час прогулянки та слухання музики, мене раптом осяяло, як все має бути. А від цього страшно до біса. Скоро фінал першої книги! (Пори року поки планується як дилогія)
Мені здавалося, що 100 000 слів ― це недосяжна цифра. І ось уже більше 95 000... І скоро фінал...
Залишилося не здатися й довести історію до кінця.
Буду й далі створювати казку в реальному світі ✨️
Як завжди, Музи не чекаю, а стараюсь бути нею✨️
Дякую всім за підтримку))) Без вас, моїх любих читачів, а особливо Eva Lukyanova, Максиміліан Степовий, Lexa T Kuro, EvaKuzina я б уже здалася.
#історія_про_історію
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікава історія про історію:)
Вражає те, як ви пов'язані до своїх героїв))❤
Ален Стеллс, Дякую❤️ персонажі для мене немов живі..)
Ілюстрації класс, як і сама історія)) дуже рада, що ми ще звідти дружимо)) дякую, що тоді почала читати мою книгу..) письменницька праця об'єднує..)
Eva Lukyanova, Навзаєм)))))
Ухти! То, виходить, ви з Євою знайомі ще відтоді)) як круто)))
Я, до речі, також починала писати десь в ті часи, може навіть ще трішки раніше, але моя історія "Боги не нашої ери" (памятаю цей крінж досі ахахахах) так і не перетворилася в щось нове і круте. Але згадати є що)))
Я взагалі вважаю, що в нас, письменників, взагалі найкрутіший розвиток з усіх професій. Тому що в принципі не існує ніякого навчання по письменництву (ну може зараз і існує), і ми проходимо весь шлях самі. І чорт візьми, як це круто! Оглянувшись назад, можна довго думати про те, як ми вдосконалились))) скільки минуло часу і які наші твори зараз) це магія. Справжня магія! І це завжди було так. Завжди було про емоції!
Дякую тобі за цей пост, він викликав у мене справжню радість того, що я зареєструвалася на букнеті))
Ну і не втомлюсь повторювати, твоя історія дійсно дуже цікава! А я біжу читати, бо прийшла сюди зараз, щоб читати новий розділ твоєї книги, але побачила блог і не змогла пройти повз))
Amilazka, а якщо на фоні ще й музика... у мене тоді грала "no time to die" біллі айліш. сльози градом..)
Неймовірно цікава та захоплююча історія самого створення цього шедевру теж вражає надто сильно! Початок такий мрійливий й атмосферний, от страшно мені нагадує теж зимовий момент, коли я подивився на вогонь і скричав, що бути Феніксу, реінкарнаціям та таємним орденам у 2012 році))) А те, що ідея весь час змінювалася та розвивалася теж дуже добре, бо отак воно і є, що ми отримуємо нове бачення, нові можливості для подальшого розвитку сюжету й вдосконалюємося постійно. Я сам стільки разів змінював сюжет та переписував деякі моменти. Навіть й зараз в мене є на руках старі нотатки з 2015 року, де книга починається з лісу, але я перепишу потім із таверни й більш ширшим сам пролог зроблю. Насправді, оці всі нові ідеї це мені вже читачі та співавтори кинули на розгляд та роботу, а мені без них вистачає ще й своє покривати з 2012 року, тому книги будуть завжди, тут сумнівів немає))) Ой, дуже дякую за таку милу згадку наприкінці, бо я знову все пропустив, поки зачитався передісторією))) А те, що Майк приснився, то в мене теж таке бувало, що деякі сюжети та герої приходили уві сні, а я потім їх доповнював й виходили круті історії.
Максиміліан Степовий, Дякую за відгук ❤️ Я ж кажу, ви зі списку подяк не зникнете..)))
Круто!)
Взагалі дуже прикольно, коли твір так визріва у автора, проходить купа трансформацій. Це неймовірне відчуття. За видалений звілксіль варіант — респектую стоячи! Прям до сліз. Бо я зробив щось подібне роки три тому(((
Але зрештою, від того, що не знайшов більш менш притомних блокнотів з текстом та цифрових нотаток, прчав по новій і навіть зрадів, що історія стала дещо іншою.
Люблю ваші блоги, в них багато щирих і класних моментів, які надихають, що я не одмн такий)))
До речі, розкажіть як ви ілюстрації додаєте у блог?
Ярко, )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати