Трохи теревень про мій д-о-о-овгий творчий шлях

Поки на порталі поступово оновлюється моя "Земля-2", розкажу, що там за лаштунками моєї творчості. 

Хай би як химерно це не звучало навіть у моїх власних вухах, зі своїх 33 років я пишу 22. Не можу позбутися цієї пристрасті, байдуже, скільки сил забирали на різних етапах життя навчання, робота і особисті справи, скільки завжди було раціональних аргументів, що це даремне гаяння часу.

Вочевидь, я пройшов вже занадто довгий шлях, щоб і далі виправдовувати власну недосконалість терміном "автор-початківець". Тож нехай буде "невідомий автор".

Від перших підліткових історій, написаних у шкільні роки жахливим почерком у паперових зошитах (здається, пізніше я позбувся їх від сорому) десь у 2005 році я перейшов до спроб написати роман у жанрі постапокаліпсису. Чомусь одразу роман, а не кілька розповідей чи невелику повість. Завжди мав пристрасть будувати у книгах власний обширний Всесвіт, та надовго поринати у нього, щоб відпочити від світу реального.

Роман зрештою отримав назву "Новий світ". Як ви вже зрозуміли, я майстер оригінальних назв. Книгу я писав, кидав писати і кілька разів починав переписувати "з чистого аркушу". У процесі дорослішав, знову і знову кардинально змінював погляди на сюжет та персонажів. Роботу над остаточною версію розпочав у 2013 році, і заприсягнувся більше не переписувати. Через довгих шість років, у 2019, нарешті поставив останню крапку. Те, що задумувалося як єдиний роман, перетворилося на цілий цикл із чотирьох немаленьких томів.

Тутешній аудиторії, яка майже цілком складається з авторів, буде зайвим пояснювати, скільки (десятків?) тисяч годин роботи на це було витрачено, і яка частка душі автора була вкладена у цю книгу. Ви, звичайно, можете зауважити, що нерозумно витрачати роки життя на твір настільки епічного обсягу, коли ще не публікувався та не бачиш чітких перспектив. Але ж ці письменники завжди переконані, що вони усе знають краще за всіх.

Приблизно у той саме час, як завершив "Новий світ", почав роботу над новим циклом, "Земля-2". Цього разу - наукова фантастика. А вже у 2021 році закінчив перші дві книги циклу: "Погляд на зорі" та "Шлях до зірок". І нарешті дозрів до спроб публікації.

Чуда, про яке потайки мріє кожен автор, доки його творіння не побачили світ, не сталося. Всі мої спроби мали у кращому випадку "частковий успіх" (і це значне перебільшення). Невеличке одеське видання "Олді Плюс" видало "Новий світ" за мій власний рахунок символічним крихітним накладом, який розійшовся головним чином по моїм друзям та знайомим. Приємно було, звичайно, потримати у руках власну книгу у гарній твердій обкладинці, та й потому. Невдовзі я вже перестав думати про комерцію, і намагався лише знайти читача поза межами своєї бульбашки. Зрештою, розмістив "Новий світ", а згодом і "Землю-2", на декількох літературних порталах. Там з'явилась невелика аудиторія, пішли перші приємні, нейтральні та нищівні відгуки.

Та 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення росіян. Той самий жах, стосовно якого я до останнього моменту переконував близьких, що його не станеться. І це попри те, що сам же й напророчив подібний розвиток подій у своєму "Новому світі". Реальне життя до останнього здавалося мені впорядкованішим, надійнішим та більш передбачуваним, аніж мої хворобливі фантазії. Ці ілюзії вмить розлетілися на друзки. Наступного дня я приєднався до лав ЗСУ, і розпочався новий етап мого життя, у реальність якого не можу повірити й досі.

Продовжувати творчість не дозволяла як фізична відсутність часу та умов, так і психологічний стан. Щасливе колись життя наче засмоктало у чорну діру. Воно втратило всі свої барви, і перетворилось у єдину щільну точку, пульсуючу від болю. Точку, у якій існує тільки війна. Де вже немає ні минулого, ні майбутнього. Мої власні переживання через творчі мрії, що не здійснилися, почали здаватися чимось сміховинним і дріб'язковим. Відлунням зі світу, якого більше немає. Та із часом я зрозумів, що це одна з нечисленних тоненьких ниточок, які все ще з'єднують мене зі світом нормального. Ниточка, тримаючись за яку, я, можливо, ще зможу колись знайти дорогу додому.

До 24.02.2022 я розмовляв у побуті здебільшого російською, і нею ж писав. З того дня остаточно і без винятків перейшов на українську. Запізніле на багато років рішення змусило мене ставитися до власного російськомовного доробку зі складною сумішшю відрази та жалю. Це все ще були мої твори. В них все ще була частинка мого серця. Та я відрубав цю частину у той день, коли російські ракети вперше вдарили по моєму рідному місту. Озиратися назад я більше не міг, та й не хотів.

Мабуть, я би назавжди поставив хрест на книгах, яким присвятив стільки років життя, якби не підтримка найближчої мені людини. Одинадцять місяців, які я провів на Донбасі, перш ніж мій батальйон відвели у дещо спокійніше місце, був, мабуть, найтемнішим періодом у нашому житті. Відчай та безнадія затуляли майбутнє щільніше за будь-які хмари. У ті часи нам обом було конче потрібно вхопитися хоч за якусь соломинку. Тоді я і почув: "Давай дамо твоїй "Землі-2" нове життя. Напишемо її заново. Українською. Бо я в неї вірю".

Попервах ідея здавалася мені занадто амбітною, навіть нездійсненною. Як, коли, де на це знайти сили і натхнення? Зрештою, для чого це і навіщо?! Та от, через майже два роки після поворотної точки у моєму житті - книга, що переродилась, як і я, нарешті тут.

Сподіваюся, що комусь вона буде цікавою.