Вітання, мої хороші!!!

Сьогодні діє знижка на історію кохання, Андрія та Анастасії Вплерії, з роману, "Крила рудого Янгола".

#ПЕРШЕ КОХАННЯ;

#РОЗЛУКА;

#ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ РОКИ.

Продовження тут...

УРИВОК.

— Андрію Євгеновичу, — невдоволено звернулася до шефа. — У мене до вас кілька запитань.

— Слухаю. — З викликом кинув шеф, пильно дивлячись на неї.

— Ви кожен вечір збираєтесь відвозити мене додому?

Таким запитанням Бойко був загнаний у глухий кут, але відповів не вагаючись.

— Доки ми в клініці так, а далі... — Чоловік знизав плечима. — Ви все одно винаймаєте квартиру. Я вважаю, що це зайве, ви спокійно зможете жити в моєму будинку, як інші працівники.

Анастасія втомлено зітхнула. — Довго думав? Іще чого?!! Жити у його будинку... — Обурювалася в душі.

— Я маю право відмовитись? Чи може це теж наказ? — З неприхованим роздратуванням запитала.

Бойко хмикнувши закрокував по палаті. Вона погодилася на співпрацю від безвихідності, але приймати його умови вперто не хотіла.

— Звичайно можете. — Не охоче промовив чоловік. — Але якби ви жили в моєму будинку, то мали б чимало переваг, і економили б свій час.

Анастасія хмикнувши посміхнулася, й відверто запитала.

— А як же особисте життя? А якщо не дай Боже мені приглянеться хтось з ваших людей? — Бачила як вмить чоловік змінився на обличчі, та все ж продовжила. — Чи може у вас як і у більшості компаній, стосунки між працівниками заборонені?

— Заборонені. — Сухо кинув Андрій. Дратували її запитання. Йому навіть в голову не могло прийти, що у неї можуть бути стосунки. В середині все стиснулося, не хотів, аби в неї були стосунки. Хоча зараз мусив їй відповісти.

— Що до вашого особистого життя... — Важко видихнув. — Вам його ніхто не забороняє. — Не міг приховати свого невдоволення, та все ж сухо попросив. — Поїхали.

— А якщо Діана прокинеться? — Навмисно запитала Анастасія.

— Не хвилюйтеся, зараз прийде медсестра я уже домовився. — Сухо відмахнувся Андрій крокуючи вперед.

ТИХОГО, СПОКІЙНОГО ВСІМ ДНЯ, ТА ГАРНИХ ВИХІДНИХ!!!