Вітаю, сонечка!!!

Сьогодні діє знижка, на історію, Олі та Олександра, з роману, "ЗАКОХАНА В ОСІНЬ ТА У ТИРАНА".

Олександр та Оля

Уривок.

Кілька хвилин Олександр надто відверто дивився на дівчину, вже обережно притискаючи її до дверей, а тоді розлючено поцікавився.

— То де ж ти житимеш?

Дівчина кволо знизала плечима, й тихо зізналася.

— Я ще не вирішила, спочатку поживу в готелі, а потім винайму квартиру.

Зіниці чоловіка забігали туди сюди, а в голосі зазвучала неприхована образа.

— Все ясно! Де завгодно, лиш би не зі мною. — Чоловік повернув голову в бік та пригнічено заговорив. — Тепер я все розумію! Я для тебе не більше ніж розвага, мабуть, саме тому ти втікаєш від мене, бо в іншому випадку, залишилася б зі мною. — Хмикнув і глянувши на дівчину, поцікавився. — Аякже твої почуття, Олю? Невже вони фальшиві?

Оля важко зітхнула, навіть стояти на ногах ставало все важче. Втомлено кліпнула очима, й здавлено заговорила.

— Саш почуття, це одне, а переїзд, — це зовсім інше. Ти мені пропонуєш жити з тобою... — Кліпнула й поцікавилася. — Ким я буду для тебе? Поясни ким?

Возник мовчав, знову відверто дивлячись на дівчину, цей погляд здається випалював зі середини. Чоловік видихнув та важко заговорив.

— Ти будеш для мене коханою жінкою. — На мить глянув бік, закусивши нижню губу, а тоді відвертим поглядом, зиркнув на дівчину, надто впевнено заговоривши. — Олю, те, що я тобі зараз скажу, ти можеш не зрозуміти ніколи, але ти маєш це знати. Я жив у шлюбі, тепер не хочу узаконювати стосунки. Мені достатньо, аби ти просто жила зі мною. — Видихнув й примружившись додав. — Більшого поки я тобі запропонувати не можу. Вибач!

Оля ковтнула ком, що утворився у горлі, в очах заблищала волога, вона великими очима дивилася на Возника. Почутим була шокована. Почувалася ще більше пригніченою, було важко дихати, неможливо знаходитися поруч з цим чоловіком, і навіть важко говорити. Відчувала як ноги підкошуються, а слова сказані ним, такі їдкі, що отруюють душу. З усього зрозуміла лише одне, що справді не потрібна йому, мабуть, мати права, вона не більше ніж розвага для цього чоловіка. Але ж він з самого початку попереджав, що ніколи не візьме її за дружину, «На, що я розраховувала?».

Дівчина відверто глянула на чоловіка, й зірвано кинула.

— Вибач, Саш, та я не можу переїхати до тебе. — Відштовхнувши чоловіка від себе, дівчина ледь вийшла з кабінету на ватяних ногах, автоматично прошепотівши. — Пробач!

Обіймаю всіх!!!

Мирного та позитивного тижня!!!❤️❤️❤️