Вітаю, любі Натхненники!!!

Запрошую завітати до спекотно-харизматичної книги про викладача та студентки

Сьогодні останній день передплати. 

Найнижча ціна. Тож, хто мав бажання придбати книгу - запрошую!!!

Уроки Містера Джеймса 

Уривок:

Я йду до столу, аж раптом двері аудиторії відчиняються і в них заходить містер Джеймс. Моє серце зробило кілька сальто і не збиралось зупинятись. Я ж не гімнастка, ще помру від такого. Але зуськи. Не при тому, хто цілує мене так, наче я весь всесвіт, а потім ігнорує і ошивається з іншою. Уявляю, який він зайнятий був ці три дні. Тепер до мене дійшло. Біль від усвідомлення того, як він проводив свій час і з ким, змусив мої очі зволожитись. Трясця! Не хочу щоб він бачив мої сльози. Почуваюсь ображеною дитиною. Почуваюсь обдуреною дитиною. Я реально дитина. Для нього дитина. Він знайшов собі дорослу жінку, з якою точно не потрібно буде ховатись по закутках. Я мушу тримати себе в руках. Мушу.

   — Вітаю, містере Джеймс.

   — Доброго ранку, міс Рейчел.

   — Я все підготувала… 

   Він зачиняє двері аудиторії і йде до столу, тобто туди де стою я. Мене всю трясе. Я починаю важче дихати і знову це невгамовне серце починає з новою силою стукати у скронях. 

   Містер Джеймс поруч і я втягую носом дивовижний аромат його тіла та одеколону. Облизую губи і ловлю його погляд. Ніяковію і розумію, що це все безглуздо… моя уява знову грає зі мною злий жарт. Я задкую і це виглядає смішно, але це все відбувається механічно. 

   — Що з вами маленька книголюбко? — Його брова підіймається вверх і він уважно сканує мене поглядом.

   Я стинаю плечима, наче кажучи, що все нормально, а що?..

   — Все добре, а що не так?

   — Не знаю, це ви мені скажіть?

   — Крім того, що зараз розпочнеться урок - мені немає вам більше чого сказати, містере Джеймс. — З мене немов отрута сочилась. Я сама відчувала, як ображено з ним говорю. Я на це немала права. Тай тупо ображатись і говорити так з людиною, яка навіть не підозрює про те, що мене нервує і що чіпляє. — Якщо ви не заперечуєте, я сяду на своє місце і зачекаю уроку?..

   Він дивився на мене, примружившись, наче розгадати загадку хотів. То хай і розгадує! Тільки не мене, а ту з якою провів три дні. 

   — Рейчел, що не так? Таке враження, що я щось накоїв і навіть не підозрюю про це?!

   — Хибне враження, містере “Дарсі”. Не все крутиться довкола вас. 

   Знову. Знову я прискаю отрутою. Це занадто.

   — Тепер посперечатись. Якщо я “Дарсі” тоді явно щось сталося і винен в цьому я. 

   Я важко видихаю. Мене втомила і ображає вся ця ситуація. Ну нехай я лажанулась, уявляючи нас разом… парою… Але ж він не може бути настільки тугодумом, щоб не зрозуміти мої почуття? Він цілував мене.

Книга за найнижчою ціною у передплаті. Встигніть придбати. 

      Візуал Джеймса ось Запрошую до мого телеграм каналу 

Героям Слава!

Мирного усім неба!