Запрошую почитати дуже цікавий романтичний детектив від Макса Дикого "Ії ціль - мільярдер"! Тільки сьогодні на цю книгу діє знижка! 

Анотація до книги "Її ціль — мільярдер"

Марк: "Я побудував свою імперію потом і кровʼю, і одного разу ледь не втратив. Тепер я не довіряю абсолютно нікому, бо знаю, що мій ворог все ще веде на мене полювання. Всі свої дії і керування я координую через помічницю, щоб під прицілом була вона, а не я, але через це помічниць доводиться доволі часто міняти… Однак рано чи пізно я знайду свого ворога і він за все поплатиться."

Тіна: "Я отримала редакційне завдання, яке позитивно вплине на мою подальшу кар'єру. Маю попрацювати помічницею власника мережі казино і написати матеріал про цей бізнес, який "розірве" інтернет. Але мій новий шеф виявляється дуже непередбачуваним, і просте розслідування стає небезпечним для життя..."

Щоденні оновлення о 18.00!

Уривок для вас: 

— А ось і журналісточка! — сказав чоловік з пістолетом, який відчинив двері і тепер вирячався на мене. — Кинь ніж по-хорошому, інакше буде по-поганому.

— Добре, — я поклала ніж на стіл і підняла руки долонями вперед. — У мене немає нічого, не стріляйте…

Я розуміла, що головне зараз — тягнути час для приїзду поліції…

— Прекрасно, — він хтиво усміхнувся і схопив мене за запʼясток, тягнучи до себе. — А ти нічогенька… Може, мені розважитись з тобою, поки твого шефа змусять все підписати? Точно, можна тебе використати, і він все підпише! Він же спав з тобою, може, і врятує…

— Відпустіть мене, — я вдала, що дуже перелякана. — Я нічого не знаю, я просто наймана працівниця…

— Іди сюди, солоденька, — він облизнув губи і притиснув мене до стінки. — Ну, ми можемо приєднатись до них і пізніше…

Мені було дуже страшно. Але я боялась якось давати відпір, бо в нього в руці все ще був пістолет. Тому я просто заплющила очі й намагалась відсторонитися від нападника. Але він торкнувся своїми долонями моєї талії і знов хтиво подивився на мене…

— Даніяре, ти знайшов дівчисько? — почула я голос з вітальні. 

Чоловік нарешті відсторонився від мене.

— Так, — вигукнув він, хапаючи мене за запʼястки. — Веду її…

Він виволік мене в коридор, а потім відчинив двері вітальні і заштовхнув мене досередини. 

Я вдарилася ногою об журнальний столик і скрикнула від болю, мало не впавши. 

— Чому ти тут? — здивовано сказав Марк.

Наші погляди зустрілись. Він був на підлозі, сидів, його вже добряче побили…

— Краще б ти запитав у неї, чому вона взагалі тут, з тобою, в цьому будинку, — несподівано сказав один з нападників, гидко усміхаючись. — Твоя коханка тобі не сказала, що вона журналістка і насправді просто хотіла нарити на тебе компромат?...

Мені хотілося сказати, що все це неправда, що я кохаю його, але ж це була правда… І ці люди якимось чином знали все про мене.

В цю мить я не думала ані про небезпеку, ані про пістолети, які були спрямовані на нас з Марком. Серце забилось частіше від більшого страху, страху, що тепер, коли він знає правду, він мене не пробачить…

Саме коли я думала про це, Марк підняв очі і наші з ним погляди нарешті зустрілись…