Продовжую ділитися цитатами з моєї книги "Пори року. Зникнення Зими" ♥

... Це ти хто такий?! – примружилася вона.  Те, що цей хлопчисько нависає над нею, бентежить у поганому сенсі цього слова. Діана відчула, як хвилювання засвистіло дикими кицьками в її животі.

– Твій найжахливіший кошмар, – процідив крізь зуби він.

– Тобі до моїх найжахливіших кошмарів як до неба рачки!

(Розділ 1. Незнайомець)

Діані починає здаватися, що всі представники жіночої статі вимерли від серцевого удару, спричиненого розставанням з Денисом, і той прибіг до неї як за порятунком.

(Розділ 2. Подарунок)

Мало того, що вона вже вдруге на нього налітає, так ще й цього разу каву розлила!

– Та ти знущаєшся з мене, чи що?! – закричав Майк, тягнучи за сорочку.

[...]

 

Діана мовчки додала «плюс» до скарбнички причин її ненавидіти.

– Сорочку слід терміново зняти й запрати, – сказала вона, підступаючи.

– Ти хочеш роздягнути мене ПРЯМО ТУТ? – Майк обкинув її злісним поглядом.

– Та ні, дідько, наодинці!

– Ти хоч розумієш, що ти тільки що зморозила?

– Та ти сам городиш всіляку нісенітницю!

Діана почервоніла до кінчиків вух. Ну чому вона так закипає біля нього? Нестримно закортіло вилити залишки кави на його сорочку й насолоджуватися реакцією.

(Розділ 3. Розлита кава)

 Зате Майк зрозумів одну дуже важливу річ: немає найгіршого ворога, ніж найкращий друг.

(Розділ 4. Не будіть в мені любові)

– Це що, до біса, таке?! – загарчав він.

– Ваша ганьба, – прокоментувала Діана, забираючи мобілку з Майкових рук, які чомусь тремтіли, і віддала Русланові. А потім дістала свій телефон і зайшла в чат школи, де це відео було на перших шпальтах. – Мені здавалося, – повільно розпочала вона, – що вираз «вони билися на ножах» символічний, а ні, ви буквально… Та що ви, трясця, влаштували?! А ще випроводив мене… Таке шоу пропустила… – Діана в очманінні запустила свою руку у волосся. У голові не вкладалося: ці двоє були готові вбити один одного у стінах школи, у всіх на очах та ще й у прямому ефірі! – І що ви не поділили? Ай, неважливо! Не знала, що Ден може так…

(Розділ 5. Сталкерство)

Можливо, їй не потрібно ні про що знати? Можливо, таємниці минулого нехай і залишаються в минулому? Можливо, краще розвернутися й попрямувати додому в тепле ліжечко на поталу жахливим кошмарам?

(Розділ 6. Історія Пір року)

 – А на мене руку більше не підіймай, гаразд? Пам’ятаєш, що сталося в бібліотеці? Я можу помститися, і моя помста буде жахливою. – У його очах, на дні зіниць, оточених блакитною райдужкою, замерехтів лукавий блиск.

(Розділ 7. Антиспогад)

Майк був пізньою дитиною в сім’ї навіть за мірками світу Пір року. Він народився, коли Астрею та Зореславі було вже за сто п’ятдесят років. І саме його, як наймолодшого та любого сина, довелося за роковим велінням долі принести в жертву на благо цивілізації. Не встиг Майк оклигатися після народження, збагнути, у якому світі він з’явився, – як його вже обрали охоронцем. Тепер все його життя продумане наперед, а власні бажання та прагнення відкладені в найглухіший кут довгої шухляди.

(Розділ 8. Дев'яте коло пекла)