На початку книги могло здатися, що між Діаною та Майком якщо раптом і будуть якісь стосунки, то тільки токсичні. Але це не так. Уже в 5-му розділі Майк став вести себе зовсім по-іншому. Йому пішло на користь, що Діана порівняла його з "гарбузером" Калленом, а також безсонна ніч під під'їздом. Подумав про свою поведінку хлопець, коротше..) Але він все одно "колючий їжачок". Від захисної реакції нікуди не дітись. І від своєї природи теж. Він - Зима. А Зимні не мають відчуття жалю та провини.

Але що визначає людину: природа чи виховання?  

Фрагмент із 15-го розділу (можуть бути спойлери):

Майк стрімголов вхопив Владислава за комір і з силою притиснув до стіни, дістаючи кинджал небесної сталі, який підставив тому до самого горла.

– А тепер слухай мене ти, – озлоблено зашипів Майк. Владислав і бровою не повів. – Жалюгідна помилка природи, ще раз побачу, як ти вештаєшся біля Діани, так тебе віддухопелю, усі нутрощі повивертаю. Без жалю та провини. Хоча, знаєш, навіщо відтягувати невідворотне, згода? – Майк злегка провів лезом по шиї, розрізаючи тканину коміра. – Під моїм замком глибокі води. Вік шукатимуть – не знайдуть. М-м-м?

Діана аж заціпеніла від раптового усвідомлення: а Майк же ж зараз цілком серйозно говорить! Не тямлячи, що робить, вона притьмом підбігла до Майка й доторкнулася до його руки з небесною сталлю, поклавши голову на спину – Майк здригнувся, важко дихаючи.

– Не треба, – видихнула вона. – Він не заслуговує ні краплини потрачених тобою сил.

– Послухайся свою подружку, – спокійно відізвався Владислав. – Розумні речі говорить. Як ти будеш її захищати, коли сам відбуватимеш покарання?

Мить нічого не відбувалося, як Майк зрештою відпустив зброю, але спопеляти поглядом Владислава не перестав.

– Сьогодні тобі пощастило, – процідив він. – Геть звідси і не попадайся мені більше на очі.

[...]

Майк важко дихав, і Діана теж. Вона майже кинулася його обійняти, як той холоднокровно мовив:

– На майбутнє: коли я тримаю небесну сталь, до мене навіть не наближайся. – У його очах палахкотіли люті вогні. – Якщо тобі раптом стало його шкода, то знай: на його рахунку декілька смертей, а в мене біля серця три рубці від його ударів. Втім, свого часу я також його здорово прикрасив, – гнівно вишкірився він.

Діана вмить спалахнула:

– Та я за тебе, ідіота, переживала!

Майк невесело пирхнув:

– Знайшла, за кого переживати. За себе краще переживай. – Його погляд зачепився за Діанин лікоть, який ще зовсім нещодавно безжально стискав Владислав. Діана тільки зараз помітила, що на ньому залишилися величезні синці, які, втім, поступово зникали. Очі Майка широко розкрилися. Він злегка провів пальцями по синцях. – Це він тебе так?.. От гнида! Йому не жити.

Він ступив у бік Владислава, як Діана перегородила шлях, поклавши долоні йому на груди – його серце шалено билося в такт з її.

– Не варто. – Якщо Майк зараз влаштує бійку, біди не уникнути. Діана шостим чуттям чула: розгориться полум’я конфлікту, яке не зупинити.

Майк зробив декілька важких ковтків повітря і знову став водити прохолодними пальцями по синцях – Діана заплющила очі, поступово заспокоюючись.

– Ти ж розумієш, що я йому цього не пробачу? – зовсім тихо мовив Майк. Діана кивнула, прекрасно його розуміючи. Їй і самій не хотілося спускати цю ситуацію з рук. Зло повинно бути покаране. – Пробач… Мені потрібно було здогадатися, що він теж припреться. Синочок Шакла же ж.

Діана більше не могла стримуватися: прихилилася головою до Майкових грудей. Її миттєво огорнув його запах – і враз стало затишно та спокійно.

– Усе гаразд…  – шепнула вона.

– Нічого не гаразд. – Майк став ніжно гладити її: від плечей до ліктів. [...] – Оминай його не просто сьомою дорогою, а сімдесят сьомою. Таких, як він, теж. Взагалі, усіх Зимніх. Ми, всі до одного, моральні виродки. – Діана хутко підняла голову. Вона хотіла заперечити, але Майк випередив: – Так, я теж один з них. Не забувай про це.

– Майк… – Він не один з них – однозначно. Але якщо тобі від самого народження будуть повторювати, що ти моральний виродок, рано чи пізно ти сам станеш так вважати – відома істина. І Майк, на жаль, опинився у її полоні.

Спершу я хотіла інший фрагмент виставити, більш ніжний та сонячний, але, але, але... 

Майк стане за Діану горою, і Діана за нього теж.