Принципи цивілізованого світу

Коли все життя прожив у крижаному пеклі серед здичавілих вигнанців, деякі принципи цивілізованого світу важко зрозуміти:

nhM1KlEwl29EXPKur9ZsqKE6XiJABFfEpDxA1yAHPeJxqqe1ptcbm8YBVyxDO-WFIsiyuBbOVD-xR9jcDsk-E6Qewn-d2FiiffQM1pdQAlh80L07xI-2zdeKSS102IqdJ3QV4LxW_Nr1u_k7PpttHOI

NsLx2ory-Uny-_Yt4cI7ho38HCE2zIP8ocpIg3vXIPNW91RaWePVDYVAqDDvlOw5D33Uy_iz6Stryzdp8AOMhjRWoEZrQEfw2nd-SVlCJYEHLj34qudthmgs4lMgGwAuQqAzzzdTT2qMoIck3mH3tp4

4VPs_anSPTqr1E8bysRhe2xA2-fhVgiHfU4lcJHN5KUkl62_wRqP2AEdRieHGhT2XJ_4FpfBb4jhU8C8sY6RenadXSZUgJLoe6lNQRHEQ5qlU7adtBpnzb414pXskeEWWNhS5_1Zp6brPsqmkt8-DmM

Такі меми планую робити й надалі) І також викладатиму їх у своєму TikTok.

Анотація книги:

Як воно – жити у Полярній пустці? Бути харчем для Пустельних барсів? Де засіб виживання – вбивство, а єдиний шанс вибратись – віднайти в собі магію?.. Та чи справді світ за стіною – такий вже рай? Бойова академія магії. Персональне паперове чудовисько. Ліс – пристановище нечисті, а нечисть не має права на життя. Здати його – зрадити принципам. А не здати – можливо, поплатитись життям.

Запрошую до всесвіту книги «Артар. Вигнанка Полярної пустки»!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вікторія Ковзун

757

відслідковують

Інші блоги

Ірина Скрипник

Нагадую про себе і запрошую на марафон!

Минуло коло, відгуки розквітли, Та хочеться знов знань і знову світла. Чи не пора нам чергу знов зібрати, Щоб нові глави разом відкривати? Зібравши творчості плоди у кошик спільний, Ми створюємо коло — оберт нерозривний. Тут

Олена Мисак

Як ми бачимо чоловіків.?

Після вчорашнього блогу одного автора і запеклої дискусії під ним я задумалася: а як ми всі сприймаємо чоловіків? Чому у багатьох ще досі уявлення — вибачте — безпомічного, вічно п’яного мужлана? Я не сперечаюсь,

Ірина Муза

Знижка на Хочу Розлучення!

Останні години ЗНИЖКИ! Анотація до книги "Хочу розлучення" Я хочу розлучення, чуєш? РОЗ-ЛУ-ЧЕН-НЯ! Мені набридли ці гойдалки — або облиш мене, або будь нарешті моїм чоловіком, у повному значенні цього слова! Я

Ольга Суниця

Оновлення новинки♥️♥️♥️

— Я б воліла, щоб ви називали мене Єва, - нарешті кажу, зробивши крок уперед. Давид схиляє голову і його губ торкається весела усмішка, наче я сказала щось дуже веселе. — Як скажеш, Єво, - розтягує моє ім'я, смакуючи

Ева Вітер

Поки що — пауза.

Останнім часом не пишу. І чесно — навіть не тягне. Наче всередині пусто. Все, що відбувається навколо, дуже давить… і замість ідей — просто тиша. Сідаю щось написати — і нічого. Кілька слів і видаляю. Раніше