Владний герой з важким минулим за знижкою❤️

Привіт, мої любі❤️❤️❤️

Парад мого книжкового гарему продовжується, і сьогоднішній лот викликає бажання тріснути його чимось... приблизно з першої сторінки. Проте, чим далі ми пізнаємо його, тим більше розуміємо, що насправді Лев не мамкин домінант, а лиш зранений втратами чоловік❤️

Попередження – рятувати таких – погана ідея. Але в книгах можливе всіляке. У житті ж – при перших червоних прапорцях, ми маємо перевзутися в кросівки та втікати світ за очі від таких кавалерів, не забувайте❤️

Тож, якщо ви шукали собі на вечір історію про чоловіка, який справді змінюєься та розкривається у сюжеті, проходить шлях від неідеального та навіть дратуючого, до милого і люблячого чоловіка й батька – покваптеся придбати книгу "Ти зробиш це..." і довідатися, що ж такого має зробити Аліса і до чого тут млинчики з мʼясом. 
 

— Скажи, хто тебе найняв, — він хапає мої руки за запʼястки та зводить їх вгорі, міцно тримаючи. Лев нависає згори, спопеляючи мене поглядом, але я не можу сказати хто. Навіть якби хотіла…

— Не можу, — відповідаю з останніх сил, але він не вірить. Читаю це в його погляді та розумію, що підписала собі вирок цими словами. 

— Або ти кажеш, хто за цим стоїть, або не вийдеш звідси. Ніколи! — останнє слово боляче врізається в розум, змушуючи усвідомити, що він не жартує. Що він не прикидається. Він справді здатен на це. Здатен зачинити мене тут і довести до божевілля тишею та самотністю. Відібрати все моє життя, залишивши лише суцільну безнадію та відчай. Але я не знаю хто. Скільки б не намагалась пригадати бодай уривок — нічого не виходить, мов хтось стер усі мої спогади. Все, що в мене є, — лиш повідомлення з погрозами, шантаж та недвозначні повідомлення, що надійшли на усі електронні адреси університету. Я не знаю, хто це. І навіть якби знала, ця людина може зруйнувати моє життя. І Лев може. 

— Я не знаю, хто він, — чоловік відпускає мої руки та підводиться з ліжка, кинувши на мене останній зневажливий погляд. Мов це не він мить тому торкався так, що розум плавився, мов не він дивився так, що ставало гаряче. Здається, всередині нього живе сам Диявол, що грає людьми так, мов вони — його ляльки. 

— Ти сама обрала це, — він виходить з кімнати, і я чую, як у замку повертається ключ. Один. Два. Три обороти. І кроки, що віддаляються коридором.

Я не я, без буктрейлерів, то запрошую до світу болю і сліз, а також надії, прощення і віри❤️

Принагідно нагадую, що книга "Її таємниці", яка знаходиться у передплаті, підходить до найболючішого моменту, тож запасаємося серветками і читаємо сьогодні опівночі:
 

     Киваю, виходячи із автомобіля… та варто мені вдихнути знайомий запах вулиць, розпізнати в ньому аромат гліцинії, що вкривала фасади будинків, уже десятиліттями, змішаний із запахом розпеченого асфальту і розжарених на літній спеці автомобілів. Хтось може сказати, що це все дурня. Що неможливо відчути запах розпеченого заліза, від автомобіля. Що не долинає, аж сюди аромат гліциній, які плетуться лозою, вкриваючи будинок батьків.

      Та я чую їх навіть вночі.

      Навіть за багато сотень кілометрів звідси.

      І повернувшись сюди… я відчуваю, як мої страхи вириваються на волю. Усі думки, що я приховувала роками, руйнують греблі самонавіювання. І гірською лавиною осипаються на мене, змушуючи зробити глибокий вдих, аби вгамувати шалене серце, що стукотить від страху.

      Я можу втекти, куди завгодно.

      Але нестиму це в собі.

      Так буде завжди.

      Я знаю, що це правда. І ніколи не зможу позбутися того болю, що живе в мені. Він став моєю частиною. Він заповнив собою всі ті місця, що були відведені для чогось справжнього. Для щастя та надій. Для першого кохання. Для перших почуттів. Він знищив усе, отруївши собою та вбивши надію на порятунок.

      — Рейно, — Ноа торкається моєї холодної долоні, погано приховуючи здивування, адже на дворі шалена спека. Та я знаю, що це нормально. Все, що відбувається з моїм тілом тут — нормально. Якщо страх можна вважати нормою.
Ну і звісно, не забуваємо про Антона та Квіточку. У них усе лише починається. Сьогодні о 23.00 дівчина нарешті зателефонує до нього. Ох і зрадіє пан адвокат... особливо її проханню❤️
Тож, якщо ви ще не з нами і не вболіваєте за старшечкого сина Саші з Нестором, то це необхідно негайно виправляти, запрошую вас до книги "Палка ненависть"❤️

  — Це Квітослава. Памʼятаєте мене?

      — Невже ви чекали увесь день, аби зателефонувати? Набиралися хоробрості? — та судячи з її тону, дівчина набрала мій номер, о першій ночі, точно не через те, що хоче розважитися.

      — Так. Дуже хочу вас побачити. Просто зараз, навіщо гаяти дорогоцінний час! — від натхнення у її голосі, у мене закрадаються сумніви в тому, чи твереза дівчина. Адже вранці вона явно була не дуже рада мене бачити. — Можете витягнути мене з поліції?

За доброю традицією – запрошую вас до моїх соцмереж ❤️

І до зустрічі на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️