ФАКТАЖ

Жодних сумнівів не було у перського царя Дарія І в перемозі над скіфами.

Аби увійти в скіфські землі, іонійські греки побудували для Дарія міст через річку Істр. Коли військо перейшло на інший берег, цар наказав зруйнувати міст, тим самим демонструючи своєму війську впевненість у перемозі.

Та один грек, спросивши царевого дозволу сказав так:

„О царю! Ти збираєшся зробити військовий похід проти країни, в якій не виявиться ніяких посівів і жодного обжилого міста. Дозволь мосту стояти недоторканним на цьому місці, а охоронцями його залиш тих, хто його збудував. І якщо, знайшовши скіфів, ми здійснимо все згідно з задумом, то повернення нам забезпечене. Якщо ж ми і не зможемо їх знайти, то, принаймні, повернення для нас буде безпечним. Адже я анітрохи не боюся, що ми будемо переможені скіфами в битві. Я більше боюся того, щоб ми, не будучи в змозі їх знайти, блукаючи, не зазнали б якої-небудь біди. І може бути, хто-небудь скаже, що я кажу це заради самого себе, щоб залишитися. Я ж відкрито висловлюю думку, яку вважав для тебе, царю, найкращою. Сам, однак, піду слідом за тобою і не залишуся“

Дарій погодився і зав'язавши шістдесят вузлів на плітці, він, сказав іонійцям так : „Мужі іонійці! Колишнє рішення, висловлене щодо моста, я скасовую. Ви ж, взявши цей бич, робіть так. Як тільки побачите, що я вирушив проти скіфів, то починаючи з цього часу кожен день розв'язувате по вузлу. Якщо ж протягом цього часу я не прибуду, а дні, відведені вузлами, у вас прийдуть до кінця, відпливайте на свою батьківщину. Але до того часу, охороняйте міст, проявляючи все заради його порятунку. Роблячи так, ви мені надзвичайно догодите“

СЮЖЕТ

…

Знищення харчового обозу починало приносити свої гірки плоди. Люди ще не голодували, бо в харч пішли бойові коні. На скільки вистачить конини сказати важко. Але зрозуміло, що не більш ніж на дві декади. Цар Дарій залишив на річковій переправі, що побудували іонійські греки бич з шістдесятьма вузликами, наказавши щодня розв’язувати один. «Якщо за шістдесят днів не повернемось, отже ми завоювали всю сакську землю, і вирішили тут залишитись. Тож розбирайте міст і пливіть назад, та повідомте всім, що Велика Персія тепер і на північному березі Понту.»

Минуло вже близько половину відведеного часу, і скільки ще доведеться блукати нескінченними степами не зрозуміло. А зважаючи, що люди знесилені, кіннота пішла в харч, треба визнати, що на повернення знадобиться більший термін. Вартувало б вже повертатись. Бо інакше можна залишитись в цих нескінченних просторах назавжди.

Мардоній махнув головою відганяючи сумні думки…

ДІТИ СТЕПУ. Розділ VIII (ч1)