Розбурхуючий душу розділ уже доступний! "Важка тиша" для вас, друзі. Правду кажучи, сьогодні мої герої "розповіли" мені те, що я начебто планувала, але навіть близько не уявляла, що вони "відчувають". Щось схоже я відчувала, коли читала книжки однієї письменниці.
Вона й надихнула мене на написання книжок про потраплянок, драконів та інше. У тій книжці нам спочатку показували рожеву казку - замки-палаци, такий "Барбі" стиль, де все казково прекрасно. А потім поступово ми з'ясовували, які злочинні махінації за цим замком ховалися.
І начебто сюжет побитий часом, і мільйон таких книжок було. Але от не передати вам те відчуття, яке було в мене, коли я це читала. Такий ось жах, що леденить душу, через що випустити книгу з рук практично неможливо :))))
Ось до чого я прагну! Щоб аж душу пробирало. Ех, сподіваюся, колись :))))
"Пишаюся", — почула в голові Маріанна новий для неї голос. По шкірі пройшлися крижані мурашки. Вона знала цей голос. Це солодкувате й томне звучання. Голос, що звучав, був солодким і ласкавим, немов говорила дитина своїй матері. Дівчина потопала в комфорті ноток його голосу, але це було вже не вперше.
Поки що розповідь, як легкий бриз :))) Ще не леденить душу, але трохи пробирає!
Завжди ваша,
Олександра Метафор
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати