Важче усього писати відгуки тим, хто починає свій творчий шлях. Але ж твір недарма з'вився у нас на марафоні (https://booknet.ua/blogs/post/363457), тож має право на чесну думку.

Так от, в "Одкровення|1", що належить AYREEN (https://booknet.ua/book/odkrovennya1-b420450 ) я не побачила оповідання. Це скоріше потік свідомості, який спонукає на певні роздуми.

Дона уявляє себе мешканкою іншого світу і живе ніби між двома реальностями. Вона повна сумнівів про своє місце у житті та стосунки з оточуючими. Вона ідеалізує стосунки між чоловіком і жінкою, і якщо реальність хоч трохи не відповідає її очікуванням, ображається. По-суті боляче їх робить не Лукас, а вона сама собі, плекаючи примарні образи і недовіру до оточуючих.

Висновок можна зробити тільки про те, що героїня не знаходить себе в тому житті, в якому і треба жити. Лукас і Герда — то примари, а в реальному житті у неї нікого немає — ні любові, ні суперниці, ні авторитетних порадників. Батьки “неправильні”, друзі — сіра маса. Вона шукає авторитети і поради в іншому світі, але ті поради виглядають такими ж примарними, як і самий той інший світ.

Як же зробити з потоку свідомості оповідання? По-перше, зосередитись на основній ідеї “любові і болі” і відрізати те, що не приймає участі у втіленні цієї ідеї, навіть якщо інші думки цікаві самі по собі. Одразу стане зрозумілим, що деякі персонажі виявляться зайвими. По-друге, вибрати, що саме є кульмінацією твору, і вести читача до неї, посилюючи напруження, а потім не забути про розв’язку. По-третє, дати розвиток стосункам, змінити героїв та вирішити їх конфлікт.

Думаю, що така задача під силу автору)