Новий рік. Новий автор. Новий цикл. Новий роман.

Вітаю!

З новим роком нас. Минулий був складний, майбутній не буде легшим, але я вірю, буде більш вдалим, Боже благословення нарешті вкутає нашу Україну та захистить від нещасть та ординського сказу.

Разом з новим роком, народився й новий автор на теренах Букнету - Степан Дідик, тобто я.

Пишу в жанрі історична проза. Розумію, що це не найпопулярніший жанр для цього майданчика та не сильно цим переймаюсь. Сподіваюсь, що мої майбутні читачі будуть зі мною на одній хвилі - це важливо.

Планую розмістити цикл історичних художніх романів. Почну зі скіфських часів й поступово дійду до сьогодення, а можливо й до майбутнього України. Зв'язані всі романи будуть між собою однією родиною. Тобто в кожному романі буде нащадок героя минулого роману, а всі вони будуть нащадками Велимира, в якого серце за природною забаганкою билось праворуч. Власне, як й у всіх його пра-пра-пра...

Отже, не буду й далі обтяжувати читача своїми планами,  (тим більш, що плани зараз мають бути дуже короткочасні) а запрошую приєднатись до початку пригод Велимира у романі "Діти Степу"

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Ціна сили
У більшості історій сила — це нагорода. У моєму світі вона майже ніколи не приходить без ціни. Мене завжди цікавило не те, як герой стає сильнішим, а те, ким він стає після цього. Бо справжня боротьба починається не тоді,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше