Вітаю, любі читачі!

Сьогодні ділюсь підбіркою своїх книг з екшном. 

Погоні, перестрілки, постійних рух… Небезпека, і, звісно, кохання. Знайомтесь) 

#Мої_книги

Екшн (від англ - action - дія) - в літературі та кіно - синонім небезпечних пригод, погонь, активних дій героїв та швидких рішень.

Ці три історії повністю відповідають цьому визначенню)

"Медсестра для Бандита"

Дуже сподобався пацієнт?? То забирай додому! Саме так і зробила медсестра Аня, не задумуючись, які випробування та небезпека чекають попереду.

– Допоможи мені. – голос пробирає до кісточок.

– Викликати поліцію?

– Поліція не допоможе. Забери мене звідси!

– Забрати? Жартуєш? Як?! – говорю, мов з глухої бочки. А поки звук слів ще не остаточно змовк, судомно роззираюсь в пошуках порятунку. Що в нас є? Купа медицинського приладдя, інвалідний візок і мій пропуск в усі двері лікарні. Не мало.

– Чоорт! – розумію, що завтра буду вже безробітною. А руки вже допомагають йому пересісти у візок.

– Щоб не сталося, мовчи! Ти переді мною в боргу! – викочую візок в пустий коридор. Треба лише непомітно просковзнути до грузового ліфта. І ми врятовані!

Екшн, небезпека, неординарні герої.

***

"Згадай, щоб забути"

Ігор “Кажан” повертається з війни і дізнається, що кохана дівчина виходить заміж. Тільки Ігор знає, наскільки небезпечний її наречений, та що ретельно приховує від неї. Не знайшовши іншого виходу, він викрадає Стасю просто з весілля, щоб вберегти її та допомогти пригадати страшну таємницю минулого.

***

"Ескорт для Монстра"

Він жорстокий найманець на побігеньках мафії. Я – та, хто опинилась не в той час і не в тому місці. Нас поєднує спільна таємниця і спільні вороги, що бажають нам смерті. Чи вдасться нам вижити, та ще й зберегти несподівані почуття, які зародились під кулями?

***

А історія  "Тато за викликом" рухається далі) І сьогодні трішки драматична продочка і момент…

– Марі? – голос Влада прозвучав надто хрипко і слабко.
Розбудила?От дурепа!
Та пізно картати себе, і як би артистично я не вдавала предмет інтер'єру, Влад вже обережно вибирався з-під рук і ніг малих.
– Не треба! Поспи ще! – прошепотіла, та голос видав мене ще більше.
Малі так і не прокинулись, коли Влад вибрався з ліжка і тихо, мов по мінному полю, кульгаючи, підійшов до мене.
– Марі… – в голосі прозвучав такий біль, що сльози в мене покотились ще сильніше. Ніжно погладив волосся та присів поруч. – Мені так шкода… – додав, щоб остаточно викликали вже не дощ зі сліз, а тропічну зливу.
– Мені дуже шкода, що ти мусиш зараз… після всього… Я вирішу все, розберусь з цим… Ти не маєш переживати…
– Вирішиш? – чомусь це слово мене роздратувало. Як він збирається вирішувати “маленьку проблемку” з наявністю власної дитини від колишньої?
– Ти неправильно мене зрозуміла. Питання… з дитиною… Ти ж все знаєш,так? Так от, це питання ми з Марго обговоримо, але на нас з тобою воно не вплине ніяк.
– Невже? – моя втома, мабуть, трансформувалась у злість, і тепер плюскотіла через край. – Ніяк-ніяк? Абсолютно? Ти сам в це віриш?
– Чому я маю не вірити? У нас з Марго все. Все закінчено і давно. Вона – чужа людини для мене.
– А якщо ця людина носить твою дитину?
– Це нічого не міняє!
– Тобто? Ти відмовишся від цієї дитини?
– Звісно ні! Я не відмовлюсь від своєї дитини, однак Марго… – пауза.
Клята пауза.
Я не бачила його обличчя в напівтемряві, та паузи мені стало достатньо, щоб все зрозуміти по-своєму. Нікуди не зникають почуття, якщо вони були. Йому боляче, йому тривожно, а значить…
– Коли малі прокинуться, я поїду до себе. – несподівано прийшло рішення.

​​​​​​

Приємних вражень!

***

І нагадую про свій Тг-Канал та інстаграм. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.