Читаю оповідання з конкурсу — #2. Маг мрій

Усім смаколиків, мої любі ❤️ 

Як вже і казала у минулому пості, після завершення власного конкурсного оповідання, я почала читати інші новорічні роботи моїх колег і розповідаю вам про них. Це будуть лише теплі блоги, де я буду рекомендувати книгу, і звісно ж пояснювати чому саме ця історія. 

От і сьогодні, я звернулась до нашого конкурсу і знайшла книгу під назвою Маг Мрій авторства Софії Вітерець. На сторінках цього оповідання мені випала можливість дізнатись про цілу корпорацію мрій, працівники якої виконують наші бажання. Загалом про одного з цих роботяг — хлопця на ім‘я Мрійко. І у цей Святвечір він знову буде виконувати нове бажання, а саме однієї маленької дівчинки. 

Якщо відверто казати про мої враження, то історія була дуже теплою. Мені сподобалась ситуація. Здійснення бажання Оксанки і справді можна назвати дивом, адже воно в неї дуже велике по міркам нашого сучасного світу. Бо воно не матеріальне, а більш духовне. Щоправда викликала у мене декілька, я б сказала філософських питань ця ситуація і скоріше за все я просто запитаю їх у автора. Тут про них вам вже не буду казати, щоб обійтись без спойлерів. 

Але прочитати цю історію я вам раджу. Бо насправді іноді нам всім хочется маленького чуда і цікаво прочитати про того, хто всі наші «хотілки» виконує. Та і подивитись, як саме їх виконують. У дитинстві, коли під ялинкою з‘являлись подарунки, я завжди намагалась знайти того, хто їх туди поклав. Мріяла, як упіймаю Діда Мороза. І хоча у цьому оповіданні мова не про Діда Мороза, але все те саме. 

Дуже вдячна Софії за таку ніжну новорічну історію) по секрету скажу у кінці я мало не заплакала від радощів. Бо частіше у книгах, фільмах, всюди кажуть, що Такі бажання ніякий маг бажань не виконає. І коли Оксанка розповіла про бажання завести цуценя - я думала, що це і буде єдине бажання, яке Мрійко виконає. Вже думала, що мораль історії це те, що не все буває, як ми хочемо. І потрібно радіти маленьким дрібницям. Та у кінці, коли все сталось... 

Я була неймовірно здивована! 

 

А на цьому в мене, котики, все) чекайте у наступних постах ❤️ 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дякую за рекомендацію!

Аміла Даймон
24.12.2023, 15:43:40

Катерина Федоровська, Будь ласка)))❤️❤️❤️

avatar
Олеся Глазунова
24.12.2023, 10:01:17

Дякую за рекомендацію!
Обов'язково почитаю)))

Аміла Даймон
24.12.2023, 10:10:15

Alesia, ❤️❤️❤️

Інші блоги
До побачення Геліос-7
— Прокидайся, Тайро. Зліт і вихід на орбіту — штука з хорошими перевантаженнями. Не хочу, щоб ти літала по відсіку. Давай у кабіну, посаджу тебе в друге крісло. Краще піднятися до сніданку, для твого організму це буде
Між адреналіном трилера й шкільною тишею
Всім привіт. Поки в «Останньому повідомленні» події несуться на шаленій швидкості, а за героїв доводиться тримати кулаки на кожній сторінці, мої думки періодично шукають зовсім іншого. Творчість — дивна штука:
Візуал
До книги Щоденник служниці Розбійник Беня допомагає з роботою) В робочому чаті вирує життя
Чому не варто рецензувати чужі тексти?
Я давно не беру участь в марафонах, взаємочитанні та подібних речах; і виявляється: про щось подібне писав англійський критик, ще більше ста років назад. Автор мусить пам'ятати, що марнування часу на другорядну
Знижка 20% "Дружина ректора - потраплянка!"
Анотація: — Вітаю у шлюбі, леді, — холодно промовив незнайомець, дивлячись на наші пов'язані магією зап'ястя. Я загинула у своєму світі, а прокинулася на жертовному камені. І цей похмурий маг із закривавленими
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше