Читаю оповідання з конкурсу — #2. Маг мрій

Усім смаколиків, мої любі ❤️ 

Як вже і казала у минулому пості, після завершення власного конкурсного оповідання, я почала читати інші новорічні роботи моїх колег і розповідаю вам про них. Це будуть лише теплі блоги, де я буду рекомендувати книгу, і звісно ж пояснювати чому саме ця історія. 

От і сьогодні, я звернулась до нашого конкурсу і знайшла книгу під назвою Маг Мрій авторства Софії Вітерець. На сторінках цього оповідання мені випала можливість дізнатись про цілу корпорацію мрій, працівники якої виконують наші бажання. Загалом про одного з цих роботяг — хлопця на ім‘я Мрійко. І у цей Святвечір він знову буде виконувати нове бажання, а саме однієї маленької дівчинки. 

Якщо відверто казати про мої враження, то історія була дуже теплою. Мені сподобалась ситуація. Здійснення бажання Оксанки і справді можна назвати дивом, адже воно в неї дуже велике по міркам нашого сучасного світу. Бо воно не матеріальне, а більш духовне. Щоправда викликала у мене декілька, я б сказала філософських питань ця ситуація і скоріше за все я просто запитаю їх у автора. Тут про них вам вже не буду казати, щоб обійтись без спойлерів. 

Але прочитати цю історію я вам раджу. Бо насправді іноді нам всім хочется маленького чуда і цікаво прочитати про того, хто всі наші «хотілки» виконує. Та і подивитись, як саме їх виконують. У дитинстві, коли під ялинкою з‘являлись подарунки, я завжди намагалась знайти того, хто їх туди поклав. Мріяла, як упіймаю Діда Мороза. І хоча у цьому оповіданні мова не про Діда Мороза, але все те саме. 

Дуже вдячна Софії за таку ніжну новорічну історію) по секрету скажу у кінці я мало не заплакала від радощів. Бо частіше у книгах, фільмах, всюди кажуть, що Такі бажання ніякий маг бажань не виконає. І коли Оксанка розповіла про бажання завести цуценя - я думала, що це і буде єдине бажання, яке Мрійко виконає. Вже думала, що мораль історії це те, що не все буває, як ми хочемо. І потрібно радіти маленьким дрібницям. Та у кінці, коли все сталось... 

Я була неймовірно здивована! 

 

А на цьому в мене, котики, все) чекайте у наступних постах ❤️ 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дякую за рекомендацію!

Аміла Даймон
24.12.2023, 15:43:40

Катерина Федоровська, Будь ласка)))❤️❤️❤️

avatar
Олеся Глазунова
24.12.2023, 10:01:17

Дякую за рекомендацію!
Обов'язково почитаю)))

Аміла Даймон
24.12.2023, 10:10:15

Alesia, ❤️❤️❤️

Інші блоги
❤️ Трішки візуалів до останніх розділів ❤️
Додала кілька нових розділів до Відьми на вимогу , в цю книгу вплітаю львівські легенди.
Пропоную лайк
Не дуже хотіла це робити але пропоную лайк та взаємну підписку. Хто хоче. ❤️❤️❤️ Дякую)
Я не письменник! Я — читач, якому стало тісно
Зроблю невелике зізнання. Я ніколи не мріяла стати "великим автором". Я не женуся за тиражами і не маю диплома літературного інституту. Я — професійний читач. Я все життя обожнювала складні книги. Ті, де герої не
❤️фінальний акорд «наречений моєї сестри» ❤️
❤️ Дорогі мої читачі! Нарешті я дописала жіночий роман «Наречений моєї сестри». Ми разом пройшли довгий шлях: побачили японське весілля Фудзіни, відчули атмосферу новорічного застілля, стали свідками того, як
Анонс новинки.
Вітаю вас, мої любі читачі. Як я і обіцяла, прийшов час для моєї новинки❤️❤️❤️ Прекрасним епіграфом до неї будуть слова поезії “ Відьма мого серця” Миколи Вінграновського. Ти зла, як дика груша
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше