"Почуття провини" прода

Тут можна переглянути ілюстрацію до нового розділу

Запрошую до читання новинки! (посилання тут)

Прода

Уже сідаючи в купе свого вагона, я згадувала наше прощання з Елі. Вона сильно обійняла мене та подарувала невеличку коробку, яку наказала мені не відкривати. 

"Відкриєш, коли зрозумієш, що прийшов час."

Я ніяк не могла второпати, коли той час настане, але вирішила довіритися подрузі. 

"Коли ми знову зустрінемося?" – із сумом запитувала подруга. 

"Скоро. Навідай своїх рідних, знайди роботу, і ніколи не припиняй зі мною листуватися."

На мої слова подруга тільки згідно кивнула головою та витерла свої сльози. 

За ці роки, Еліонаро справді стала для мене подругою, навіть сестрою, яку б я хотіла мати. Нарешті за роки змогла знайти собі рідну людину, з якою можна було посміятися без причини й поплакати від горя.

Запрошую Вас на мої сторінки в інстаграмі (посилання тут) та на телеграм-канал (посилання  тут)

Усім бажаю гарного

та мирного вечора!

Ваша, Віталіна Лі

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Гра почалася
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Ну що ж, майже три години тому вийшла глава, яку переварити не так просто. Вперше за десять років з Марини злетіли маски, і можна подумати, що це вина (чи заслуга) Сергія. Можна припустити,
Блог з позиції читача ✨️
(так, тьотю знову потягнуло на нехудожку, не звертайте уваги ☺️) Ми ж всі не тільки автори, а ще й читачі. Тож сьогодні буде блог з позиції людини, яка читає на саміздаті багато різножанрової літератури, в тому числі
Спіймала гарне число❤
Несподівано спіймала кругленьке число переглядів на своїй книзі "Червоний"! Тож неймовірно вдячна усім, хто читає! А я принагідно хочу нагадати, що: ❤Книга бере участь у конкурсі дарк романів, тож буду рада
Нарешті зустріч з сином...
— Якого біса вона тут робить?! — випльовує Єгор, і від його слів Діана здригається. — Артуре Филиповичу, що це за цирк? Єгор робить крок уперед, його кулаки стиснуті, він у сказі, а Карина поруч із ним виглядає розгубленою
Діана йде к цілі...
— Дивись, — шепоче він, і я відчуваю його дихання на своїй шиї. — Он там, між канадськими ялинами. Він указує на гостьовий будиночок — витончену будівлю зі світлого каменю, оточену екзотичними хвойними деревами. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше