Доброї ночі!

Останнім часом в мене було мало оновлень, але потроху я повертаюся до звичного графіку. Хотіла б я мати вагому причину, але... Зізнаюся, просто не писалося. Іноді трапляються такі періоди. А коли натхнення приходило, то геть не на ті історії, які треба писати. Справа в тому, що десь 4 місяці тому до мене причепилася чергова ідея (я не хотіла, вони без дозволу до мене в голову лізуть) і вона мене сильно захопила. І от замість того, щоб писати ті історії, що вже публікуються, я пишу нову. Дуже хотілося б поділитися нею, але поки не допишу всі три книги, нова буде писатися в стіл. 

"Забуті життя" вже оновилися двома розділами, останній навіть доволі великий вийшов. Постараюся частіше викладати оновлення, але не певна, що поки що вийде кожен день. Дві мої академки теж оновляться в найближчі кілька днів. Я їх не покинула, зовсім ні. 

А ще тримайте котиків від ШІ для гарного настрою. Вирішила проілюструвати кілька абзаців про кішку. 

Кішка із задоволеним мурчанням накинулася на частування, а я повернулася до готування. За годину я поставила на стіл гарячу випічку і, давши трохи охолонути, нарізала на порційні шматки, розклала по тарілках і полила смородиновим варенням.

— Ще чогось не вистачає, правда? — я обернулася до Руни. Кішка сиділа на своєму улюбленому місці — підвіконні, між двома горщиками м'яти. — Точно, Руно! Потрібно додати кілька листочків м'яти. Буде гарно.

Я прикрасила запіканку м'ятою, але все одно залишилась невдоволена.

— Ще чогось не вистачає… — я зазирнула в холодильник і нарешті знайшла останню складову — ягідки обліпихи. — Ось воно! Тепер ідеально.

Я заварила нам трьом кави, а мамі — трав'яного чаю і ми сіли за стіл. Руна ж знову застрибнула на підвіконня.

— Вона не звалить горщики? — зізнатися, я постійно переживала за м'яту й інші трави на підвіконні. Необережний помах хвоста — і все, прощавай, м'ята.

— Звалювала і не раз, — мама посміхнулася, згадуючи витівки кішки. — Руна вперто вибивала собі місце на підвіконні, скидаючи вниз один із невеликих горщиків, який я ставила там, де вона зараз сидить. Я спочатку думала, що Руна просто дуріє і шкоду робить, але потім зрозуміла, що їй заважає саме один горщик. Вона хотіла там сидіти і все. Довелося забрати. Інші горщики вона після того не скидала.

З кішкою не засумуєш, так? :)