Автобус прибуває у сербське місто Вршац. Перша заправка, на якій він зупиняється, виявляється такою ж, як зазвичай. Машини, люди... невже катастрофа не торкнулася цього місця? 

Поки Соломія і Саша намагаються це зясувати, Гощук продовжує пошуки чогось у автобусі і відшукує серед пасажирів неочікуваного помічника.

 

― Ну, добре, ― Гощук професійно вдав, що малий його розкусив. Виглядав він при цьому до біса небезпечно, але хлопчик був замалим, аби відчути обман. ― Мені й справді подобається тьотя Соломія. Але я зовсім не знаю, як зробити так, щоб вона мене помітила.

― О! ― аж засяяв Андрійко. ― Я знаю, як тобі допомогти! Оксанка звернула увагу на мене з усього класу! А у нас багато хлопців, і вона вибрала саме мене! Мама казала, що найкращий спосіб привернути увагу дівчини ― зробити щось таке, за що вона тебе зненавидить! Так, зненавидить! Тому я постійно смикав Оксанку за хвостик, у неї довге-е волосся, а ще якось підклав їй жуйку на стільчик. Я думаю, ти повинен також почати з чогось такого.

― Так? ― поглянув на нього Гощук. ― А що, якщо я скажу тобі, Андрійку, що уже давно на цьому етапі?

― Справді? ― хлопчик аж світився. ― І що ти зробив? Ти підклав їй жуйку на сидіння?

Гощук поглянув на хлопчика спідлоба дуже підозрілим поглядом і пробурмотів:

― Я сказав їй, що коли вона не очікуватиме, я прийду і штрикну її ножем у бік.