Пасажири Ірізара твердо налаштовані якомога скоріше покинути румунське місто Тімішоара. Але... здається, місто повністю заполонили заражені. 

Опинившись в пастці, з усіх сторін в оточенні кровожадних монстрів, герої з жахом усвідомлюють, яких насправді масштабів набрала ця катастрофа всього лиш за 3 доби.

І якими щасливчиками виявилися вони, раз змогли вижити аж до сих пір. 
Одначе... все це геть не так просто... справа у їхньому автобусі... 

 

«Якби не цей Ірізар, ми уже давно були б мертві, ― пронеслось у голові Соломії. ― Звідки ж… звідки ж Марі його дістала? Цей автобус явно дорожчий за кілька людських нирок…»

Дівчина дивилась на лобове скло. Здавалося, що вона просто ловить гав, або «рахує ворон», але вона вдивлялась у пошуках хоча б однієї тріщинки. Не може ж бути так, що по цьому склу щойно потопталося щонайменше двадцять зомбаків, дорослих людей вагою під 70 кг, і при цьому не залишилось ні тріщинки?!