Мирного вечора, та тихої ночі, мої хороші!!!

Запрошую до нових розділів історії, Олі та Олександра, з роману, "Закохана в осінь та у тирана".

Читати тут...

Шматочок.

— Красуне, я хочу почути твою думку з приводу конверта, який вручив тобі вчора.

Дівчина опустила погляд, й втомлено сперлася на спинку крісла, «Сьогодні не найкращий день, для з’ясовувань стосунків...». Важко зітхнула й здавлено заговорила, її голос скидався на шепіт.

— Саш, я уже не знаю у, що вірити... Це все надто складно, але знаєш, мені здається, що конверт тут ні до чого, справа у нас з тобою. — Нервово облизнула губи та додала. — Конверт не винен, що ми не можемо знайти спільної мови з самого початку...

— Авжеж не винен! — У пів тону фиркнув Возник, та пильно зиркнувши на дівчину поцікавився. — З ким ти розмовляла телефоном у вітальні?

Оля зітхнула, голова тріщала від болю, та все ж відповіла.

— З Ігорем. І не про тебе. — Набрала повні легені повітря та додала. — Окрім тебе, у мене ще є одна проблема...

— Що за проблема?

Приємних емоцій від читання!!!