Доброго та мирного всім ранку, мої любі!!!

Сьогодні діє знижка на спекотну історію кохання, Лева та Олени, з роману, "Ти вже належиш мені". 

В цій історії на вас чекають: порятунку головної героїні, шалена пристрасть, протистояння характерів та протистояння почуттів, і звичайно палке кохання.

Історія кохання тут...

Уривок.

— Леве Даниловичу, спасибі за каву. — Зробила паузу, й опустивши очі, здавлено заговорила. — Якщо ти вже зірвав мій робочий день. Тож дозволь піти. Я хоч відпочину.

Чоловік впевненою ходою наближався, на його обличчі вирували не конче приємні емоції. Поставивши чашку на стіл, поглядом, що паралізував, продірявлював її.

— Я забрав тебе, аби ти була поруч зі мною. Я хотів провести цей день, геть по іншому. Ти ж розумієш?

Нервово ковтнула ком. Розуміла його брудний натяк.

— Я не хочу, щоб це більше повторювалося. — Холодно та вперто заявила. — Не хочу бути секс-машиною, для втілення твоїх бажань.

— А чого ти хочеш? — Зірвано перепитав Лев.

— Я хочу те, чого ти дати мені не можеш. — Знову нервово ковтнула ком.

— Та невже? Олено, я можу багато, якщо не все. Що тобі потрібно? Кажи?!! — Зухвало запевнив Левицький.

— Відпусти мене. Забудь. Вдай, що цієї ночі у нас не було. Хіба, це так важко? — Настирливо просила дівчина.

— Це не тільки важко, це ще й неможливо. — Голос чоловіка звучав цілком серйозно.

Олена пройшлася зубами по нижній губі, стримуючи емоції.

— Ось бачиш, нічого ти не можеш. Я просила дрібничку, а вона тобі не під силу. — Повернувшись побрела до вікна, стримуючи шалене тремтіння у тілі, якого логічно пояснити не могла.

Боялася його, боялася себе, поруч з ним. Розуміла має статися диво, аби він її відпустив. Не уявляла як все складеться, але була б щасливою, якби він таки відпустив її, та цього точно не буде.

— Олено, чому ти так противишся мені? Нам же було так добре у двох, тоді, що зараз не так? — Знову настирливо допитувався Левицький.

Приємного читаття та вдалої всім п'ятниці!❤️