Усім гарного й привітного дня. Сьогодні запрошую до свого роману "Ви не одружитесь, люба". Це історія про вибір героїні, але не лише між двома чоловіками, але як результат ще й своєї подальшої долі. Адже кожне наше навіть несуттєве рішення вже змінює ланцюжок всіх майбутніх подій або будує їх зовсім непередбачувано. Задумувались над цим? Трохи пофілософствую: я вірю, що в Всесвіті закладено мільярди варіацій різноманітних сюжетів, а ми лиш своїми рішення перескакуємо з одного вже давно складеного ланцюга подій на інший, обираючи свій шлях, і цим провокуємо себе опинитися в певній точці "Б" на фіналі життя. Цікава щодо цього ваша думка. 

 А чи зробить вибір героїня так, як було прописано долею, чи сама творитиме її у вас на очах - питання вічне й говорити про нього можна нескінченно. Поки пропоную зануритись у світ ефектної дівчини Марини, яка намагається побудувати романтичні стосунки і якій досі з цим не щастило. 

Уривок:

 Коли наближаються до цих двох — очі лізуть на лоба. На плетених кріслах з м‘якими накидками біля моєї найкращої подруги сидить Максим. Мій Максим! Вони мене ще не бачать, тому можу роздивитися, як мило вони спілкуються, сидячи поруч, п’ють з чашок, дивляться один на одного. Максим щось жваво розповідає, а подруга щиро сміється, наче це не вона зараз страждає через стосунки зі своїм Дем‘яном. 
-Максиме?! - емоційно називаю його ім‘я. 
-Марино? - він трохи підіймається.
  Подруга здивовано дивиться на мене.
-О, ти все-таки вирішила навідатись? - питає. - А я вже й не сподівалася. От Максиму подзвонила… і він приїхав.
  Подруга виглядає розгублено, але зовсім не розуміє того, що насправді відбувається. Вона ж думає, що ми з ним лише друзі, а все не так. У мене крається серце. Дивлюся на Макса, а він на мене. Невже він вирішив на двох стільцях сидіти одночасно? 
-Як ти міг? - питаю його.
  Максим важко видихає, схиляється на спинку крісла й закидає голову. 
-Ти про що? - питає мене подруга Мілана. - Отакої! Ти ж казала, що ви лише друзі.

Ваша Кейтрін Шкроб ♡