Моя філософія_невже до вінця поведе інший?

 Усім гарного й привітного дня. Сьогодні запрошую до свого роману "Ви не одружитесь, люба". Це історія про вибір героїні, але не лише між двома чоловіками, але як результат ще й своєї подальшої долі. Адже кожне наше навіть несуттєве рішення вже змінює ланцюжок всіх майбутніх подій або будує їх зовсім непередбачувано. Задумувались над цим? Трохи пофілософствую: я вірю, що в Всесвіті закладено мільярди варіацій різноманітних сюжетів, а ми лиш своїми рішення перескакуємо з одного вже давно складеного ланцюга подій на інший, обираючи свій шлях, і цим провокуємо себе опинитися в певній точці "Б" на фіналі життя. Цікава щодо цього ваша думка. 

 А чи зробить вибір героїня так, як було прописано долею, чи сама творитиме її у вас на очах - питання вічне й говорити про нього можна нескінченно. Поки пропоную зануритись у світ ефектної дівчини Марини, яка намагається побудувати романтичні стосунки і якій досі з цим не щастило. 

Уривок:

 Коли наближаються до цих двох — очі лізуть на лоба. На плетених кріслах з м‘якими накидками біля моєї найкращої подруги сидить Максим. Мій Максим! Вони мене ще не бачать, тому можу роздивитися, як мило вони спілкуються, сидячи поруч, п’ють з чашок, дивляться один на одного. Максим щось жваво розповідає, а подруга щиро сміється, наче це не вона зараз страждає через стосунки зі своїм Дем‘яном. 
-Максиме?! - емоційно називаю його ім‘я. 
-Марино? - він трохи підіймається.
  Подруга здивовано дивиться на мене.
-О, ти все-таки вирішила навідатись? - питає. - А я вже й не сподівалася. От Максиму подзвонила… і він приїхав.
  Подруга виглядає розгублено, але зовсім не розуміє того, що насправді відбувається. Вона ж думає, що ми з ним лише друзі, а все не так. У мене крається серце. Дивлюся на Макса, а він на мене. Невже він вирішив на двох стільцях сидіти одночасно? 
-Як ти міг? - питаю його.
  Максим важко видихає, схиляється на спинку крісла й закидає голову. 
-Ти про що? - питає мене подруга Мілана. - Отакої! Ти ж казала, що ви лише друзі.

Ваша Кейтрін Шкроб 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Valentina
06.11.2023, 10:47:30

Дуууже цікава книга!!! Читала з великим задоволенням! Рекомендую!!! Автору, щира дяка і натхнення!!!

Кейтрін Шкроб
06.11.2023, 11:40:56

Valentina, О-о-ой, як приємно) Дякую від душі❤

Інші блоги
Просто Не Можу Інакше
Останнім часом, спілкуючись з деякими колегами письменниками, отримую одне й те саме запитання: що ти робиш, коли немає натхнення писати? Дивуюсь, невимовно. Маю зовсім іншу проблему - замало годин в добі, аби записати
Просто цікаво.
А хто з чого пише? То лише я один такий, що з планшета, просто у нотатках? Бо просто ненавиджу шурхіт клавіш.
Мікро
Доброго тихого вечора шановному панству. Чи знаєте ви, що таке мікропоезія? Ні? Тоді ми йдемо до вас) З "Уламками".
Що вас надихає?
Можна годинами дивитись на зорі, мружити очі, підставляючи обличчя сонячним променям, вдихати п'янкі аромати польових квітів, слухати спів пташок або просто насолоджуватись шумом дощу, який монотонно тарабанить по даху
Флешмоб #дракон_з_подарунками. У передчутті свят!
Вітаю, друзі! Менше ніж за тиждень на нас чекає вже зима, а це час свят та дива! Нинішній рік – рік дракона, варто його гарно проводити, бо були й добрі моменти цього року. На Букнет автори неодноразово згадували цю чарівну
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше