Привіт. Роман "Охоронець у спадок" набирає нових обертів. Раджу книгу всім, хто любить читати динамічні любовні історії, обплетені детективною лінією з декількома невідомими. Сьогодні у главі за крок до пункту призначення Єва тікає від свого звабливого охоронця, якого тепер вважає монстром. Куди вона подасться? І чи вдасться втекти від цього спритного чоловіка? І те, що цікавить найбільше - невже її почуття до нього вмить охололи? Повірити важко, правда ж? І не дарма, адже, не дивлячись на його скритну діяльність, героїню охоплює сліпа пристрасть, яку ледь вдається приборкати.

Тиснемо на обкладинку та додаємо цю історію до бібліотеки.

Спойлер!!!

“Що з ним зробив Радомир? За що? Навіть якщо було за що, як Рад, взагалі, міг так вчинити? – мене наповнюють метушливі думки в той час, як стою, немов вкопана з затуленим долонею ротом. – То ось чому Рад гучно увімкнув музику! Щоб я не дізналася про ще одного пасажира. І через це так квапився добратись до пункту призначення. Тепер все стає на свої місця. От тільки зараз я ні в чому так не впевнена, як у тому, що не зможу далі їхати з Радом на цьому автомобілі. Мій охоронець таки справжнісінький монстр, і я щойно знову отримала цьому підтвердження!”

Не знаю, чи судилося цьому нещасному з багажника залишитись в живих, але розумію, що навряд чи я змогла б йому чимось допомогти. Організація, на яку працює Радомир, – злочинна. А сам Радомир – найманець, який виконує кожний наказ, яким би божевільним він не був. 

“А що б Рад зробив з самого початку зі мною, якби не погодилась з ним їхати?” – роздумую, і щось мені підказує, що відповідь мені б не сподобалась. 

Погляд знову припадає до входу магазину на заправці. 

“У мене є трохи часу, щоб зникнути, – роблю висновок й обдумую в який бік податися. – Якби хоч знала, де знаходжусь…”

          ***

Зауважте, що я створила нову сторінку в Фейсбуці.

Запрошую доєднатися, натиснувши на конку, і обіцяю подаруночок в сторіс та ще деякі цікавинки, окрім того, що постійно ділитимусь новинами про книги різних авторів.