Фанфік, який я перекладаю і публікую зараз, не був завершений. Остання дописана начисто глава була опублікована 22.02.22, і я вирішила зупинится там, де у героїв (чорт забирай, поки що вони моя улюблена пара, так, фанфік це несерйозно, ні, мені за них не соромно) є якщо не майбутнє, то хоча б надія.

Нещодавно в процесі покращення англійської я почала копирсатися у британських ідіомах (господи, от чому не можна просто прочитати якусь чарівну молитву чи мантру або там закляття і почати розуміти британські акценти?!).

as right as rain (дослівно "вірно, як дощ") приблизно те саме що наше "будеш як нова копійка". Зробити щось, щоб знову бути в порядку.

І чомусь згадалася сцена, де Цуме каже, що дотик Клер був для нього, як дощ.

Нарвяд чи геніальна Кейко Нобутомо, працюючи на "Вовчим дощем", навіть гіпотетично могла користуватися британськими ідіомами, тож всі співпадіння лише співпадіння. Але я довго намагалася зрозуміти, чому саме така назва. Що таке "Вовчий дощ".

Можливо, не варто шукати ключі від свого життя в чужих творах, та іноді там можна знайти метафори. Втративши кількох близких людей я чомусь упевнилася, що вовчий дощ це сльози, які пробуджують життя у насінні місячних квітів. Саме в час найгіршого розпачу, коли немає ані найменшого шансу на хось хороше, за пару хвилин до кінця заявленого таймінгу.

І от зараз, знайшовши сили пожувати колючого дроту передивитися Wolf's Rain та аналізувати сюжет (о, нарешті знайдено застосування знанням основ будизму та символіки Лотосової сутри), починаю сумніватися у тому, що закінчила саме там, де має бути крапка.