Вітаю, мої любі сонечка!!!

Всім гарних та спокійних вихідних.

Запрошую вас до історії, Івана та Софії, на яку сьогодні діє ЗНИЖКА.

Тут на вас чекає протистояння характерів, ненависть, образа відчай та справжні почуття, а ще трішечки помсти героїв, одне одному.

Бунтівна історія кохання тут...

УРИВОК.

— Я тобі не вірю, Кохан. Тихо заговорила Софія, клубок відчаю та образи скував горло. — Десять років я вважала вас причетними до смерті мого батька, а зараз ти хочеш, щоб я повірила в протилежне. В це не можливо повірити. Голос дівчини звучав здавлено, вона говорила не повертаючись від вікна.

Іван піднявся і підійшовши до неї зупинився поруч. Вона вбивала його своєю недовірою.

— Софіє! Мого батька теж вбили... Його голос здригнувся. — Ти мусиш мені повірити. Ти хоч усвідомлюєш, що наш час пішов на дні, а не на тижні. Ти це усвідомлюєш?

Вона різко повернулася від вікна озлоблено глянула на нього.

— Кохан, іди до біса. Годі мене лякати. Хотіла піти, та чоловік не дав їй цього зробити, зловивши її за лікоть правої руки.

— Зупинися і послухай. Суворо наказав.

— Не маю ніякого бажання тебе більше слухати. Набридло. Зірвалася вона та хотіла звільнити свою руку з його.

Кохан, міцніше стиснув її руку і нахилившись крізь зуби процідив.

— Мені теж набридли твої вибрики.

Софія налякано глянула в його очі, а тоді висмикнула свій лікоть з його руки й роздратовано наказала.

— Не смій більше торкатися мене.

Оминувши чоловіка подалася до дивану, присівши на нього почала взувати чоботи. В душі розуміла, мабуть, він має рацію, та більше не хотіла цього чути

— Софіє, я не лякаю тебе, а попереджаю. Підійшовши спокійним тоном заговорив він. — Нам потрібно сісти й спокійно все обговорити. Нам необхідно вирішити як діяти далі та бути максимально обережними зараз.

Приємних вражень від читання!!!❤️