"Фантастичний світотвір" частина 34 (мій досвід).

Продовжую розповідати про свій досвід створення фантастичних світів. Цього разу поговоримо про створення мов для фентезійних світів.

На перший погляд, це може здаватися доволі кропітким процесом, й для декого незрозумілим, проте для повноти та реалістичності світу дуже потрібний.

Отже, ми створюємо народи та нації, раси та види, поселяємо їх на якісь території, продумуємо їхню культуру та побут, але мова якою вони говорять і манера спілкування у громаді часто залишаються поза кадром. Що не дуже добре, адже так автор відкидає частину інструментів, з яких може конструювати оповідь (тло історії; сеттинг; натяки на походження чи національність персонажа; гумористичні моменти у вигляді каламбурів, манери мовлення чи поганого володіння мовою котрогось з персонажів тощо.) Крім вищезазначеного, за допомогою мови ми можемо показати соціальний статус персонажа, його освіченість та приналежність до конкретної професійної чи творчої спільноти. Якщо, ж вказуємо що персонаж знає кілька мов, то це демонструє його освіченість, рівень розвитку суспільства у якому він виріс і ситуацію у світі. Також, це можна обіграти в тексті у вигляді втручання перекладача у якісь процеси чи чиєсь нерозуміння окремих моментів через незнання мови.

Отже, мови можуть суттєво урізноманітнити текст та додати йому фарб і подекуди проблематики (незнання іноземної мови; спілкування різними діалектами; розшифрування давніх текстів забутою мовою чи старою формою мови).

Так, повернемося до питання мовотвору. У кожної країни та кожного народу має бути своя мова, а іноді, ще може бути потреба вказати стародавні «померлі» мови чи старі форми котроїсь мови. І тут зазвичай в автора настає ступор: як це? Що треба робити? Як описувати? Просто вигадати незрозумілий набір літер? Чи продумати мови? Та це ж довго і незрозуміло… (особливо для технарів, бо філологам тут усе ясно).

Звісно філологи та лінгвісти можуть витратити кілька років на створення основних мов для оповідки. Скласти словник, напрацювати граматику, продумати синтаксис. Потім сконструювати сакральні тексти, фрази та вислови, котрі використають в оповідці. (Технарі сидітимуть у ступорі, або відкинуть ідею і підуть писати щось реалістичне). Але, таке пропрацювання – довго, важко й дає маленький результат (якщо звісно не плануєтьсянаписання десяти – п'ятнадцяти книг в одному фентезійному всесвіті). Тож, як це все спростити й зекономити час? (або просто побути таким же лінивим філологом як я).

          Необов’язково створювати цілі тексти чи цитати вигаданою мовою. Та й створювати великий словник усієї лексики та правила граматики й синтаксису. Можна обмежитися загальною концепцією мови та коротким словником характерних слів та термінів. За бажанням додати прислів’я і приказки чи сталі вирази.

Тож, з чого почати. З тих, хто говоритиме цією мовою. На мовлення впливає не тільки культурне середовище та місце проживання, а й фізичні особливості носіїв мови. Себто, будова мовного апарата, яка може випливати з раси й виду створіння (гуманоїдного або не зовсім). Тому, для початку, треба зазначити те, як особливості раси можуть повпливати на мовлення її представників. З цього випливатимуть основні засади мови. Додати, які звукові поєднання характерні для цієї культури? Яка манера спілкування підходить її носіям? (як вони говорять: швидко, повільно, ковтають слова, розтягують їх, або навпаки скорочують чи поєднують кілька слів між собою в одне). Себто, подумати над тим, як звучатиме мова. Для носіїв мови? Для іноземців?

Далі, варто доповнити це все фонетичними особливостями. Яке поєднання звуків характерне для носіїв мови? Які звуки найчастіше зустрічаються? Які звуки вимовляються коротко, а які розтягуються? Які вимовляють м’яко, а які твердо? Які ковтають, а які чітко проговорюють? Чи є зв’язування слів і, чи включаються в цьому процесі між словами якісь додаткові звуки? Чи роблять паузи між словами? Між реченнями? Там де потрібні розділові знаки? Або говорять так, що важко розділити на окремі слова чи навіть речення? Усе зливається в один потік?

На основі цього, можна скласти словник термінів і власних назв, а також підібрати імена та прізвища, що відповідали б звучанню. До словника, можна додати назви рослин і тварин, а також географічні назви та народні найменування місцин. Бажано, іще продумати назви харчових продуктів, страв та напоїв і їх компонентів(спецій, наприклад). Для мови якою спілкуватимуться центральні персонажі, потрібно вигадати назви місяців, днів тижня та пори року. За потреби, додати туди назви свят та терміни й найменування речей пов’язаних із ними. Ще можна придумати назви національних страв. За бажанням, для колоритності, можна вигадати специфічну лайку, засновану на особливостях вигаданої мови.

Далі, потрібно подумати про графічне зображення мовлення. Як виглядатимуть літери? Круглі? квадратні? Як пишуть: зліва на право чи справа на ліво? Яка писемність: літери чи інший вид? Руни? Як виглядають?  Ієрогліфи? Також загальний вигляд. Які розділові знаки є? Як вони зображаються на письмі? Чи є аксани (риски, чи інші позначки над словами)? Як і де вони ставляться?

Після цього, подумаємо про наявність діалектів. Чи є вони? Чим відрізняються від загальновживаної форми мови? Які регіональні особливості?

За таким принципом варто пропрацювати й інші мови. Особливо ті, з якими стикатимуться персонажі оповідки. Про ті, котрі не будуть залучені в оповіді можна стисло прописати загальну концепцію і те, як її чують і як вбачають письмо тією мовою інші народи. Про мови країн, куди подорожуватимуть персонажі, непогано буде продумати, як вони реагуватимуть на об’яви та вивіски іншою мовою побачені на вулицях.

P.S.: Про багатонаціональні країни та вивчення іноземних мов розповім у наступному блозі.