Дописи про історичний роман "Рейд".

Всім привіт!

Історичний роман "Рейд" проходить редактуру перед друком. Це відповідальна та кропітка робота. Багато з вас мали можливість прочитати цю книгу на "Букнет". В підтримку цього твору я й починаю публікувати дописи з цікавими фактами.

Як я почав писати  «Рейд»? По-перше – я обожнюю історію та історичні романи, по-друге – мене завжди заворожувало прагнення нашого народу отримати державність. І таких «по» можна перелічувати та перелічувати.

Досліджуючи період Другої Світової Війни й роль українського повстанського руху у ній, я прочитав багато історичних джерел, літературних творів, документальних записів. Переглянув десятки фільмів, інтерв’ю з учасниками змагань за незалежність, що воювали в рядах УПА.

Сам роман описує події часів зародження УПА. Боротьбу з нацистськими поневолювачами, протистояння з загонами червоних партизанів, та подальші бойові дії після закінчення другої світової війни, але не війни за свободу українського народу.

Ви запитаєте, як прийшла мені в голову ідея для написання книги в якій описується УПА «Поліська Січ»? Все дуже просто. Одного разу натрапив на відео інтерв’ю ветерана  визвольної боротьби - Степана Бакунця-Шмалюхи. Тема розмови була – діяльність окремого загону УПА «Поліська Січ», в лави якої і входив пан Степан. Вона мене зацікавила тому, що про УПА під проводом Мельника і, особливо, Бандери відомо широкому загалу. А от про «Поліську Січ» говорити досить незвично. Мене здивувало те, що в нашій історії дуже мало уваги приділено саме періоду протистоянню бульбівців німецькій окупації. Бійці цієї організації також зробили не аби який вклад в боротьбу українського народу за свободу. Раз-за-разом, я знаходив нові матеріали про діяльність організації, від досить таки відомих, як то книга генерал-хорунжого УПА «Поліська Січ», Тараса Бульби-Боровця, «Армія без держави», до мало популярних для широкого загалу, документів, листів та звернень.

Можу сказати впевнено, що темі діяльності  УПА я досліджував  досить скрупульозно. Намагався не пропустити важливих подій, розібратись з різними гілками ОУН, їхньою взаємодією, співпрацьою, схожістю та відмінністю поглядів між собою, хоча це і давалося мені досить складно, тож судити чи впорався чи ні будуть читачі роману, що виходить у видавництві “Літвир”.

Посудіть самі, фінальна мета бандерівців, мельниківців, бульбівців ніби однакова - здобуття незалежності та формування Соборної України, але водночас вони мають відмінні погляди на те, як цього досягти. Тож не дивно, що у сторонньої людини може виникнути дисонанс від того, що їх протистояння носило досить таки агресивний характер. Подекуди навіть доходило до відкритих конфронтацій, але, як не дивно, вони поважали один одного, про що і свідчить те, що Тарас Бульба-Боровець виступив на похороні Степана Бандери в Мюнхені.

Але під час ДСВ  було інакше. «Поліська Січ» підпорядковувалась уряду УНР в екзилі на чолі з Андрієм Лівицьким, Мельник, попри утримання під домашнім арештом в Берліні, продовжує воліти до співпраці  з Німеччиною, Бандера ж воює  проти всіх. Як з усім розібратись? Тож моя природня допитливість зіграла зі мною цікаву штуку - наштовхнувши на ідею написання роману про період становлення  УПА, коли вона мала назву - «Поліська Січ», а згодом трансформувалась у всім відому УПА «Поліська Січ», але ще не була поглинутою УПА(р).  Я не думаю, що багатьом з вас відомі її подвиги. Наприклад: події Дубенській в’язниці, концтабір в Осаді Креховецькій, або ви чули про бій неподалік Колок. Звісно для науковців це все знайомі назви. Проте пересічний українець, особливо старшого покоління, що виріс в часи коли з борців за незалежність робили ворогів України, навряд чи знайомий з цими сторінками нашої, важкої історії. А саме вони й описуються в моїй книзі. Тож я вирішив ознайомити вас, мої майбутні читачі, з деталями славетного рейду повстанців УПА «Поліська Січ» теренами сучасної Рівненщини та Волині. Для того, аби заповнити прогалини в подіях, що не увійшли в сюжетну лінію роману “Рейд”, аби не почувати провину перед всіма героями, імена яких не вберегла історія. Проте їх справи було викарбувано на скрижалях історії України золотом, подібно до справ нинішніх оборонців нашої Держави.