Днями прочитала роман Єви Ромік «Розклади драконячого кохання».

Головні герої цього роману — чоловічка (так її назвала авторка) Магда і дракон з обмеженими можливостями Таїр. Магда — студентка немагічної медичної академії, куди і приїхав працювати Таїр. З їхньої зустрічі і розпочинається все найцікавіше.

Щоб не спойлерити сюжет, скажу лише, що твір сповнений подій і динаміки. Сюжет постійно рухається і місцями просто закипає (особливо ближче до кінця) так, що не можна відірватися. На останніх розділах довелося ховатися від домашніх, бо вони весь час від мене щось хотіли ;) 

В романі зачеплено багато проблем: і різноплановість кохання на прикладі кількох пар закоханих — від повного розчинення одне в одному до егоїстичного, показано, що кожне з його видів має право існувати. Його межі рухаються, воно постійно видозмінюється, і врешті-решт приймає форму, яка задовольняє обох. І сімейні традиції, цінності і стосунки між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабцями і молодим поколінням. Особливо мене зачепила лінія поведінки і ставлення матері Таїра до дорослого сина. Вона з самого дитинства не бачила в ньому нічого, окрім способу задовольнити свої амбіції і своє бачення розвитку подій. Або ж просто вимагала від нього повної відповідності своєму баченню його життя, щось типу: мама краще знає, як для тебе буде ліпше. Маніпулювала ним аж до того часу, доки він не зустрів свою істинну і нарешті не став самодостатнім.

Також піднята тема соціальної нерівності, коли драконам і людям надаються різної якості і харчування, і освіта, і медична допомога. Соціальні і матеріальні упередження теж впливають на коло спілкування героїв.

І ще тут є про нездорову конкуренцію в роботі, коли один з конкурентів нехтує елементарними правилами і приховує можливі небезпечні наслідки заради власної слави і збагачення. І політичний устрій дуже перегукується з нашим сьогоденням, коли головним критерієм прийняття рішення є ціна, а не цінність.

У творі розвиваються декілька сюжетних ліній, які впливають на розвиток описаного світу. Світ змінюється і росте разом з героями і їх вчинками, висновками і наполегливістю чи впертістю.

Мова твору легка і зрозуміла, за виключенням певних медичних термінів і оборотів, але їх небагато і це абсолютно ніяк не впливає на сприйняття сюжету, та й Академія ж медична.

А ще, як вже не вперше в творах Єви, роман пронизаний прагненням справедливості, що мені дуже імпонує. Ну і кохання врятує світ!!!

Щодо помилок, то впала в око тільки «оприділення», можливо «визначення» в цьому сенсі звучало б краще.

Твір рекомендую для прочитання абсолютно всім, хто вміє читати. 

Рецензія написана в рамках безстрокового марафону, започаткованого Тетяною Гищак.