Доброго вечора, мої сонечка!!!

Запрошує до іще одного розділу, історії кохання Олі та Олександра, з роману, "Закохана в осінь та у тирана".

Оля та Олександр...

Уривок.

Руки тремтіли, коли набрала номер Возника, а за мить тремор охопив все тіло. Шалено хвилювалася. Коли довгі гудки, змінив красивий баритон, Оля захвилювалася ще більше.

— Привіт! Нарешті ти подзвонила. — Повисла секундна пауза, по якій невдоволено зазвучало. — Я гадав, у Сахарі швидше розпочнуться мусони, ніж це станеться.

Оля збентежено кліпнула, в голові відразу зірвалося цунамі емоцій. На мить закрила очі, бо здавалося зараз пара з вух піде. «От хто він після цього? Я ж тільки подзвонила, а він одразу накинувся з незрозумілими звинуваченнями». Вдихнула на повні груди, та вирішила проігнорувати слова чоловіка.

— І тобі, доброго дня! — Стримано промовила. — Олександре, я телефоную, бо хочу забрати Олежика зі школи... — Зробила паузу, а тоді примруживши одне око, не сміло додала. — І взагалі, хочу забрати його з ночівлею.

— Де ти була сьогодні в ночі?

Приємних емоцій від читання та мирної всім ночі!!!