Мирного всім дня!

Сьогодні діє знижка на історія кохання, Дарини та Бориса з роману, "Продане кохання".

https://booknet.ua/book/prodane-kohannya-b313993

Уривок.

— мене звати Борис. Як я можу звертатися до вас?

— Дарина! Тихо промовила налякана жінка.

   — Дуже приємно Дарино.

 Чоловік узяв з столу її босоніжки й простягнув їй.

— Ось візьміть ваше взуття, а також телефон – це все було в автомобілі.

 Жінка не сміло підійшла до чоловіка і ледь не тремтячими руками взяла від нього взуття і телефон. Цікавість таки взяла гору, вона на мить заглянула у його очі які були темно-карими, великими, красивими із довгими віями.

— Дякую! Тихо промовила розгублена жінка, а тоді так само додала. – Борис! Я вдячна вам за все, я знаю ви поспішаєте… Вона зніяковіла і все-таки запитала. — Можна я поїду?

Борис зітхнув йому чомусь не хотілося її відпускати, хотілося, щоб вона була поруч як найдовше.

— Вам не цікаво як ви опинилася тут? З фліртом у голосі запитав Борис.

 Дарина серйозно глянула на чоловіка навпроти, а тоді опустила погляд, їй було соромно.

— Мабуть, ні. Я, мабуть скоїла щось не пристойне, я не пам’ятаю… Її голос звучав розгублено і винувато.

 Борис посміхнувся при жахливій бороді його очі були добрими й дуже красивими.

— Змушений вас розчарувати ви нічого не накоїли, не рахуючи випиту пляшку вина і те, що так відважно вляглися спати посеред поля, навіть не зачинивши авто.

 Дарина знову опустила очі почервонівши й у своє оправдання кинула різко глянувши на нього.

    — Іншого виходу в мене все рівно не було.

 Борис хмикнув і заперечив.

— Можливо! Але ви не подбали про свою безпеку, добре що все закінчилося, добре.

 Дарина великими очима глянула на кремезного варвара. Він мав рацію, але вона правдиво відповіла.

   — Я якось про це не подумала, в цей момент, мені було байдуже.

   — І часто вам буває, отак байдуже? — Сухо поцікавився Борис. Її відповідь страшенно йому не подобалася...

Приємного читання!!!