Слабкою бути не соромно
Вітаю, любі читачі і читачки!
Одного разу мені у приватні повідомлення написала читачка з подякою за те, що створюю не лише сильних героїнь, а й зі слабким характером, неідеальних, простих, звичайних жінок. Бо такі теж заслуговують на щастя.
Йшлося тоді про Нілу з роману "Майже коханці". Читачці був близьким її характер, і тоді я вперше не пошкодувала, що створила Нілу такою.
Слабкою бути не соромно. Соромно бути злодієм, аб'юзером, зрадником, дурнем, невігласом. Слабкою — не соромно.
Не всі люди можуть і повинні бути сміливими, наполегливими, сильними. Люди — не шаблони. Тому і персонажі книг не завжди мають бути такими.
Саме про це історія. Про пошук людини, яка зрозуміє і прийме тебе такою, яка ти є. Про важливість підтримки на шляху самореалізації, а ще про різницю між чоловіком і особою чоловічої статі у штанах :)
Анотація:
Шлюб Ніли став пасткою, з якої просто так не вибратися. Проте рука допомоги з'являється звідки не чекали.
Дем'ян — двоюрідний брат її чоловіка, і його підштовхує до дій давня образа. Він хоче чи то допомогти, чи то використати її, роблячи зухвалу, непристойну пропозицію.
Тільки що коли ця пропозиція виллється у ніжність і... майже кохання?
Уривок:
— Чому ми тут?
— Не можу терпіти. Ходи до мене.
Він відсунув водійське крісло трохи назад і повторив те саме з пасажирським. А тоді сяк-так всадовив її собі на коліна. Було незручно, але бажання обійняти перемогло усі незручності.
Ніла пригорнулася до Дем'янових грудей і заплющила очі. Набиралася від нього сили. Він легко погладжував її по спині, розсипав ніжні поцілунки обличчям — чоло, щоки, губи, теплими пальцями торкався то руки, то шиї.
Вона насилу стримувала стогони від таких дотиків, заклично зминала сорочку на його грудях, але бачила — зараз Дем'ян не піде далі. Ці хвилини смакували терпко і солодко водночас, Нілі подобалося почуватися такою бажаною для нього і водночас знати, що він здатен стримати це бажання заради неї. Подобалося танути у його міцних руках, грітися від тепла його тіла, насолоджуватися його подихом на своїй шкірі. Вона не збрехала б, якби сказала, що ніколи не переживала подібного.
Вони провели у цих солодких тортурах майже пів години мовчки, нічого не говорячи. Проте слід було повертатися до реальності. Хай як обоє хотіли більшого, та це було не на часі.
Дем'ян завів авто і підвіз Нілу додому. Наостанок сказав:
— Зателефонуй мені, коли поговориш з Вадимом. Якщо треба буде, я приїду і заберу тебе.
Вона кивнула, поцілувала його у щоку і пішла в дім. У дім, який, можливо, пробуде її домом ще лише пару годин.
Переходьте за посиланням і прочитайте цю життєву історію!
А також нагадую, що зараз у процесі романтична, ніжна історія кохання "Десята ранку в першу суботу літа" — приєднуйтеся до читання!
Нагадую, що більше новин від мене у моєму телеграм-каналі.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак, жіноча доля непередбачувана. Як часто ми постаємо перед вибором змінити все або страждати далі. І відповіді найчастіше немає. Як немає правильного рішення. Одні знаходять у собі сили і розривають поточне коле. Іншим потрібна допомога на кожному етапі.
Людмила Азорская, Розірвати все, покладаючись лише на власні сили, - справді важко. Жінкам, які зіткнулися з аб'юзивними стосунками, завжди потрібна допомога.
Так, слабким бути не соромно! А Тема жіночої долі та різних моделей шлюбів дуже актуальна....
Іра Сітковська, На жаль, це та тема, яка не перестає бути актуальною, бо часи змінюються, аб'юз у шлюбах залишається(
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати