Я використовую, і досить часто. Інколи сама того не помічаю, а потім виявляю у тексті власні спогади. Передивилася нещодавно, у кожній книзі є  :) 

От наприклад роман ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА".

Він хоч і історичний, але натяки на сучасне життя там проглядаються постійно, а ось цей діалог взагалі народився завдяки одному цікавому спостереженню, зробленому ще на початку нульових років:
Данило Степанович розклав на столі царський указ, переписаний на всіх відомих йому італійських діалектах:
— Ось цей ми з покійним консулом відправили до Неаполя, цей завезли у Венецію, цей поширили в П'ємонті, а цей залишився тут, у Генуї. Він є в кожній таверні, в порту, на базарі, а також у всіх селищах в окрузі. Тому минуло вже майже два роки, але жоден сучий син і досі не з'явився!
— Та вони про ваші грамотки вже давно і думати забули! – вигукнув Милорадов. - Це ж італійці, у них нехлюйства більше, ніж у всьому світі!
— Та ви що, батенько, - образився Кисельов чи то за італійців, чи то за своїх співвітчизників, - більшого ніж у нас розгильдяйства ні в кого немає!
Тут було важко заперечувати, але заперечити було треба.
— Але всього решта у нас ще більше! - знайшовся Милорадов.
— А у нас всього найбільше, – несподівано погодився з ним Данило Степанович. - А більш за все – манії величі.
— Тобто як це? – не зрозумів Сергій Андрійович.
Кисельов з усмішкою пояснив:
— Тільки у нас можна зустріти людину, яка впирається задом у палац Растреллі, б'є себе в груди і кричить, що ми, росіяни, створили все найкраще в світі.
— А хіба не так? – здивувався Милорадов.
— Та звичайно ж ні! Ми лише стягнули з усього світу те, що нам було потрібно, і привласнили собі. Тільки у цьому й досягли успіху. Ви подивіться, на чім Росія тримається! Армія, - та, що битися вміє, а не дівок у лазню тягати, - суцільно з німців складається, моряки - голландці, архітектори - італійці, кухарі - і ті французи! Вже не кажу про вчителів, лікарів та артистів.
— То що ж це у вас виходить, у нас і поняття власного ні в чому немає? 
Це вже була обурлива брехня, такого Сергій Андрійович стерпіти не міг.
— А от поняття є. Тільки висловити його не виходить. Не слухають! Немає пророка у вітчизні своїй! - І Данило Степанович повернувся до доповіді, доводячи, що і він у своїй справі розбирається не гірше за інших. 

Саме зауваження про палац Растреллі і висновок про російську манію величі запозичені з  життя. Російський чиновник виступав перед жителями одного з міст, а вони так коментували його промову.
Роман ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА" читати ТУТ