Мирного та доброго дня всім!!!

Запрошую, Вас мої любі, до історії кохання, повної інтриг, протистояння, та справжніх почуттів. В романі, "Ти вже належиш мені", Вас чекає вогняна пристрасть, зневіра та протистояння характерів.

Читати тут...

Уривок 

Лев важко видихнув, відкинувшись на спинку крісла. Розмова обіцяє бути нелегкою. Розумів, одним лате, тут навряд чи обійдеться.

— У мене проблеми з жінкою.

Очі Всеслава округлилися. Чоловік хмикнув, похитавши головою.

— Від коли, це у тебе проблеми з жінками? — Не витримавши розсміявся чоловік.

— Хрещений я серйозно. Мені потрібна твоя порада.

Чоловік зі сивиною розсміявся ще більше, а тоді заспокоївшись заговорив.

— Леве, це мені до тебе на курси потрібно йти, у тебе до сотні жінок на рік, а в мене вже тридцять років одна й та сама.

— В цьому й річ, Всеславе! Кожен день з іншою, дурний зможе, а як прожити з однією все життя? — Бачив як на нього великими очима дивився дядько. — Я зараз не жартую. — Запевнив.

Всеслав знову захитав головою хмикнувши.

— Невже закохався? Чи може взявся за розум?

— Не знаю! — Лиш невдоволено відмахнувся Лев. Його дратувало глузування дядька, та все ж вирішив бути чесним, йому ж допомога потрібна. — Я просто зустрів її.

— Я гадав льодовики скоріше розтопляться, ніж це трапиться. — Глузував хрещений взявши чашку з Лате.

— Не смішно, Всеславе. — Фиркнув племінник.

— Гаразд! Пробач! — Зробив ковток гарячого напою сивий чоловік та попросив. — Що ж розповідай.

— Я зустрів її зовсім випадково. Вона чітко вирізнялася серед натовпу. Не така як всі. Не звична, неординарна, особлива та приваблива. Спочатку врятував, потім запросив на танець, а пізніше на знак вдячності змусив належати мені. — Набрав повні легені повітря, і видихнувши теж зробив ковток лате. Довго мовчав, а тоді знервовано продовжив прикипівши до полум’я. — Після цього я не міг знайти її. Здавалося, ця дівчина покинула країну, а вона увесь цей час була поруч. Змила макіяж одягла окуляри, і мої найкращі люди не змогли її знайти.

Приємного читання!!!