"Відремонтуй моє серденько" — фінальне слово!
Вітаю, любі читачі і читачки!
Роман "Відремонтуй моє серденько" відучора завершений і вже є у повному обсязі на сайті. Тепер можна зосередитися на читанні новинки у процесі "Десята ранку в першу суботу літа" та чекати гарячої історії 18+, яку я вже пишу.
Однак за традицією, хочу написати кілька слів про історію Мар'яни і Дениса.
1. Маленьке зізнання. Ця книга писалася мені дуже важко. Здається, важче, ніж будь-яка до цього. Парадоксально, бо весела гумористична історія мала б йти легко. Можливо, проблема якраз в тому й була, що в цій книзі мені не хотілося додавати багато драми, не хотілося довгих абзаців про почуття, а з іншого боку, не бажалося скотитися до примітивних жартиків — тож доводилося вирізати все зайве, писати менше умовиводів, більше невимушених розмов. А ще коли кажеш, що пишеш у жанрі "гумор", хочеш додати того гумору якомога більше, і це трохи тисне. Одне слово, не знаю, наскільки добре в мене вийшло, але я старалася :)
2. Деякі жарти, як от про Едварда-руки-ножиці чекали свого часу два роки. До речі, Ед став Едом тільки тому, що мені придумався цей жарт. Якби не він, друг Дениса носив би інше ім'я.
3. Це чи не перша моя книга, де, крім любовної лінії головних героїв, були згадки про любовні лінії другорядних. Зазвичай я не люблю в історію кохання головних героїв вплітати сторонні історії, особливо про друзів-подруг-братів-сестер, але цього разу зробила експеримент. Але чи буде окрема книга про Еда і Зоряну? Скажу чесно: малоймовірно. Я не бачу в їхній історії чогось аж такого особливого, що варте розповіді на 300 тисяч знаків з пробілами :) Вигадати драму і "висмоктати з пальця" конфлікт, звісно, завжди можна, але це не мої методи. А ще я просто не люблю писати окремі книги про героїв, які вже десь малькали. Винятком можуть стати хіба що Уляна з роману "Вакансія: дружина" і… один герой, який був в іншій книзі (поки ця історія на стадії обдумування ідеї, залишу його ім'я в секреті).
Свого часу чекають інші герої, з якими я неодмінно рано чи пізно вас познайомлю. Це Данило і Ярина; Артем, Меланія і Ярема (і їхній складний любовний трикутник), а ще ті, чиї імена поки що обдумую, але самі історії вже знаю.
Дякую, що були зі мною, Мар'яною і нашим Діонісом у "Відремонтуй моє серденько" і запрошую до нових романів!
Нагадую, що більше новин від мене у моєму телеграм-каналі.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЕд з Зоряною були класним доповненням, живими вийшли ) і цікаво, що чогось серйознішого, ніж дружба чекала саме дівчина, спливли думки про дружбу між Ч та Ж) тому бачилась їх історія!
Тарас теж чимось зачепив )) - своєю неоднознастістю)!
Alesia, ❤️❤️❤️
Дуже полюбився Діоніс)))
А жарт про руки, ну просто в яблучко)))
Є друг Ед, він також себе називає руки-ножиці, але усі торочать про Ваш варіант))) бо більше пасує.
Чудова книга!!!
Alesia, Еди, вони такі))
Дякую, що ділилися думками і враженнями у коментарях❤️
Смачні книги, неймовірні герої та гарні новини! Дякую, моя люба!
Натхнення та наснаги!
Анна Харламова, Дякую, Аню, обіймаю❤️
Здивували про намір написати історію про Уляну...) А історія Мар'яни і Дениса мені дуже сподобалась, було й хвилювання і гумор і все так гармонійно. Денис дуже сподобався! Дякую вам.))))
Анна Багирова, Уляна - цікава, неоднозначна персонажка, і в мене є той, хто їй підійде :)
Дякую❤️
Читала не одне інтерв'ю акторів, які говорили про те, що комедія вимагає не менше праці, затрати енергії, ніж драма, чи будь який інший жанр) Щодо другорядних героїв, їх любовної лінії, то я не проти цього в сюжеті, але не завжди це гармонійно вплетено в сюжет, часом відчувається, що ніби насильно вставлено в сюжет) Шкода що такі цікаві, позитивні герої не отримають свою окрему історію, але розумію авторів, які воліють писати про складніших героїв та більш драматичні сюжети) Хоча я завжди за якнайменше драми в сюжеті))) Натхнення вам♡
Дана, з дітьми - НАЙВАЖЧА праця)....
коли відвідую театри, думала раніше, чому у фіналі на поклонах після вистави актори стають дуже серйозними , обличчя часто "як вичавлений лимон", але ж була комедія, це легко і смішно!? Потім зрозуміла, що енергії треба віддати чимало!І
Коли трагедія чи драма то інший вид віддачі
Іра Сітковська, Це правда, зовсім інший вид віддачі. Не знаю як кому, але мені драму писати легше, ніж гумор.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати