Дві історії шаленого кохання.

Цикл (можна читати окремо)

«БРУДНІ РОЗМОВИ»  

Брудні розмови Лікар рід змусить ваше серце битися частіше.

Плюбляєте історії про лікарів? Тоді вам сюди)

Уривок:

«Мені так добре,… так добре, як ніколи в житті. Але… я злякалась… злякалась болю, який він мені може завдати, якщо я його впущу в своє життя. Зупинивши цілунок, я важко дихаючи, дивилася на його губи,… а потім подивилася у вічі. — Вибач, але я не можу… це було неймовірно, але я не можу.

   — Еш… я не зроблю тобі боляче. Я обіцяю. — Він торкнувся великим пальцем моїх губ.

   — Ти не можеш бути в цьому впевнений, а я не застрахована від того, що ти можеш розбити мені серце. Пробач. — Я відчула, як клубок із сліз починає душити моє горло. Боляче. Мені боляче відштовхувати його, але я мушу, заради нас обох.

   — Ти не права, Еш. — Його дихання і досі було частим після поцілунку, а голос був тихим та спокійним.

   — Вибач. Я не знаю навіщо дала надію…

   — А я знаю, бо я тобі подобаюсь,… Ти мене бажаєш, як і я тебе.

   — Це правда. Я не можу заперечувати цей явно безсуперечний факт.

   — То чому б не спробувати?

   — Ні. Пробач. — Я опустила погляд. Не могла більше дивитися у вічі, які просили про шанс, якого я дати не могла.

   — Добре. Як скажеш. — Ітан підвівся, забираючи з собою вагу тіла,… м’ятний аромат і спокусливий погляд. — Я ще зайду, щоб запитати, як ти. Якщо буде щось потрібно – клич.

   — Добре. Дякую, Ітане.

   Він не подивився навіть на мене, перед тим як вийшов з моєї кімнати і зачинив двері.

   Яка ж я дурна! Такого хлопця відшивати! Інша б на моєму місці накинулась на нього в перший же день знайомства, а що роблю я – цілую і відштовхую. Дурна!

   О, як же він цілується. Це щось!

«Непристойна поведінка». 

Художник, для якого закортить бути Музою.

Фарби, пристрасть…

Уривок:

 «— Ти ображаєшся за те, що я з тобою чесний?

   — Ні. Я ж теж з тобою чесна. Можливо, ми будемо іноді проводити час у ліжку одне одного, але це напевно буде до тих пір…

   — Доки ти не знайдеш нового коханця.

   — Так. Проте, припинення цього «бонусного спілкування» може статися через те, що я знайду житло. І до речі, я вже його шукаю.

   — Не терпиться від мене спекатись.

   — Ти чудовий Брайане, але буде краще, якщо, я все ж таки, підшукаю собі житло.

   — Мел?

   — Що?

   — Ти хочеш сім’ю?

   — Звичайно.

   — Тобі, що ніколи не розбивали серце?

   — Розбивали. Ще й як.

   — І ти можеш повірити знову якомусь мудаку?

   Мел розсміялась.

   — Мудаку ні, а от хорошому хлопцю так.

   — Не боїшся знову обпектись?

   — Боюсь. Дуже боюсь. Але не хочу прожити життя і не дати собі шансу пізнати справжнє кохання. — Мел мило посміхнулась, дивлячись в мої очі. — Все, що було в моєму житті – це лише закоханість. Справжнє кохання буде вічно, я це знаю. Тож, мій чоловік не зробить мені боляче.

   — Філософія… можливо, ти і права Мел… Можливо.

   — Я в це вірю. А ще вірю в класний «бонус» і тому…

   Я широко посміхнувся. Напевно, полегшення було написано на моєму обличчі. Я бажав її. Те, що відбувається між нами, мені потрібно. Дуже потрібно. І доки вона не пішла, я буду насолоджуватися усім, що відбувається. Я буду давати їй усе і брати. Доки в нас є наш час.

Мій телеграм канал

Дякую за увагу. 

Героям Слава!

Мирного усім неба!