Доброї та тихої ночі, мої найкращі!!!

Сподіваюся у всіх вас все добре на скільки це можливо у даній ситуації. 

 Запрошую до нового розділу роману, "Закохана в осінь та у тирана". Оля та Олександр, ніяк не можуть поладити між собою. Чоловік проявляє свою владність, а дівчина відчайдушно чинить опір, обурена поведінкою чоловіка.

Продовження тут...

Уривок.

— Красуне, ти, здається не зрозуміла. Ти вже не одна, і шансів в тебе залишитися одній, жодних. — Розлючено процідив крізь зуби.

Ольга хмикнула йому в обличчя, й зухвало заявила.

— Послухай, фантазер. Охолонь! Гадаєш, якщо залякуватимеш мене, то тобі вдасться змусити мене, бути поруч з тобою? Не боїшся, що я можу зникнути з твого життя, насправді?!! — Перевела подих продовживши. — Своєю тиранією, ти тільки породжуєш ненависть до себе. Я не терпітиму абюзера навіть, як співрозмовника, не кажучи вже про більше. — У голосі дівчини звучало роздратування.

Возник важко дихав, після розлучення, він справді перетворився в монстра. У кожній жінці, чи дівчині, бачив підступне корисливе стерво. Розумів, що і справді потрібно охолонути, адже насправді, не міг мати ніяких претензій до цієї дівки.

— Ми це обговоримо потім.

— Ага, ти вгадав!!! — Фиркнула дівчина. — Я не збираюся слухати твої погрози. 

Приємного читання!!!