Рецензію написано у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак.
Цього разу не могла собі дозволити пройти повз книгу Магди Май — поетеси і прекрасної майстрині жанру фентезі.
Багато хто не вірить у паранормальне та містику, проте, прочитавши книгу “Одної квітневої ночі”, мимоволі починаєш думати зовсім по-іншому.
За жанровими характеристиками, скоріш за все, це новела-фентезі.
Під час читання зустрічаються дуже колоритні персоналії: Марина, Сія, Галина, Катрусин Кіт, Лісовик, відьмаки, вовкулака, навіть Мілан перевтілюється у Михтодя.
Магія — повсюди.
“Тут царює мана, Михтодю. Глянь, — вона бризнула на кросівки знайомим зіллям. Вони перетворилися на старі, порвані місцями, кеди. — Не варто вірити очам. Вір серцю.”
Чудове поєднання містики і елементів сучасності.
Композиція новели включає наступні етапи:
Експозиція — на самому початку твору. Відбувається бесіда у офісі.
Зав’язка — зустріч Мілана з відьмою.
Розвиток дії — шабаш.
Кульмінація — протистояння добра і зла, конфлікт з верховною.
Розв’язка — ранок.
У книзі зустрічаються дуже цікаві висловлювання та фрази:
“Якщо вже зібрався забути цю ніч, то я подбаю, щоб хоч було про що забувати!”
“Груда м’язів, небритої привабливості й ідіотська усмішка, наче бантик.”
Книга навчає помічати не лише очевидне, але й уміти розрізняти ті речі, які неозброєним оком дуже важко помітити. Якщо дослухатись до поклику свого серця, можна інтуїтивно відчути істину і у потрібний момент зробити правильний вибір.
Книга — дуже крута. Може зацікавити будь-якого читача. Головне — почати читати і можна з легкістю поринути у світ магії та містики.
Мені цікаво, яку саме Лису Гору Магда мала на увазі: як широке поняття чи конкретну локацію?
Лисою Горою, у широкому значенні, можна назвати місце на узвишші за населеним пунктом. Нерідко, особливо у селах, про такі місця ходять легенди, а у темний час доби люди намагаються таку місцину обходити стороною.
Можливо, автор мала на увазі територію Києва або село Миколаївської області.
Колись я бувала і на території київської Лисої Гори і у селищі області. Цікаві місця, не знаю чи це справедливо, але про них і в той час ходили різні легенди.
Для мене ця книга особлива тим, що викликала дуже давні спогади.
Я дуже вдячна за цікавий сюжет, який, сподіваюсь, кожного підштовхне на роздуми, а можливо, і на свої прекрасні спогади.
Магдо, бажаю Вам благополуччя, натхнення, творчого злету. Миру!
Посилання на блог марафону: тут
Посилання на сторінку куратора марафону: тут
Посилання на книгу: тут
Посилання на сторінку автора: тут
