Рецензію написано у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак. 

Цього разу не могла собі дозволити пройти повз книгу Магди Май — поетеси і прекрасної майстрині жанру фентезі.  

Багато хто не вірить у паранормальне та містику, проте, прочитавши книгу “Одної квітневої ночі”, мимоволі починаєш думати зовсім по-іншому.  

За жанровими характеристиками, скоріш за все, це новела-фентезі.  

Під час читання зустрічаються дуже колоритні персоналії: Марина, Сія, Галина, Катрусин Кіт, Лісовик, відьмаки, вовкулака, навіть Мілан перевтілюється у Михтодя. 

Магія  — повсюди.   

“Тут царює мана, Михтодю. Глянь, — вона бризнула на кросівки знайомим зіллям. Вони перетворилися на старі, порвані місцями, кеди. — Не варто вірити очам. Вір серцю.” 

Чудове поєднання містики і елементів сучасності.   

Композиція новели включає наступні етапи: 

Експозиція — на самому початку твору. Відбувається бесіда у офісі. 

Зав’язка — зустріч Мілана з відьмою. 

Розвиток дії — шабаш. 

Кульмінація — протистояння добра і зла, конфлікт з верховною. 

Розв’язка — ранок. 

У книзі зустрічаються дуже цікаві висловлювання та фрази: 

“Якщо вже зібрався забути цю ніч, то я подбаю, щоб хоч було про що забувати!” 

“Груда м’язів, небритої привабливості й ідіотська усмішка, наче бантик.” 

Книга навчає помічати не лише очевидне, але й уміти розрізняти ті речі, які неозброєним оком дуже важко помітити. Якщо дослухатись до поклику свого серця, можна інтуїтивно відчути істину і у потрібний момент зробити правильний вибір. 

Книга — дуже крута. Може зацікавити будь-якого читача. Головне — почати читати і можна з легкістю поринути у світ магії та містики. 

Мені цікаво, яку саме Лису Гору Магда мала на увазі: як широке поняття чи конкретну локацію? 

Лисою Горою, у широкому значенні, можна назвати місце на узвишші за населеним пунктом. Нерідко, особливо у селах, про такі місця ходять легенди, а у темний час доби люди намагаються таку місцину обходити стороною. 

Можливо, автор мала на увазі територію Києва або село Миколаївської області.  

Колись я бувала і на території київської Лисої Гори і у селищі області. Цікаві місця, не знаю чи це справедливо, але про них і в той час ходили різні легенди. 

Для мене ця книга особлива тим, що викликала дуже давні спогади. 

Я дуже вдячна за цікавий сюжет, який, сподіваюсь, кожного підштовхне на роздуми, а можливо, і на свої прекрасні спогади. 

Магдо, бажаю Вам благополуччя, натхнення, творчого злету. Миру!  

Посилання на блог марафону: тут 

Посилання на сторінку куратора марафону: тут 

Посилання на книгу: тут 

Посилання на сторінку автора: тут