Повернення Нестора Романова!!!
Доброго вечора, мої сонечка!!!
Запрошую до нового розділу роману, "Морок. Повірити у неможливе".
Уривок.
Люди у білих халатах пішли, і у спальні стало тихо. Галина присіла біля дівчини й ще раз перепитала.
— Кого ти бачила?
— Нестора. — Видихнула Злата. — Я бачила його, як тебе зараз, я розумію, що це марево, але...Тепер ти точно вважатимеш мене божевільною?
— Ні, Злато, це не марево. Ти бачила Нестора насправді.
— Тобто?!! — Різко сіла на ліжку дівчина. Відчувала як серце вискакує з грудей, від цих слів. Знову задихалася від того, що чула. — Ти зараз не жартуєш? — Перепитала обірваними фразами.
— Ні, люба! — Запевнила Галина зі сльозами дивлячись на племінницю. — По обіді, про появу Романова оголосили в новинах.
Злата повільно лягла на ліжку, часто кліпаючи очима, приходила до тями. Ще не вірила у те, що чула, не могла опанувати себе. Тіло охопив тремор. Знову повільно сіла, опершись об бильце.
— Де він?
Приємного читання та мирної спокійної ночі!!!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за нову главу! Я сердита на Нестора! Як він міг так знущатися з її почуттів, а потім ще пред'являти претензії щодо штучного годування малого?!
Дякую, моя мила Ліє, нарешті дочекалася.я тепер за три доби одним залпом, була без інтернету, і тому для мене то є гарна новина. Але як же він не розумів, що своєю иажмничісю спричиняв її стільки болю, і все чув на свої вуха. а ще ссіз питати чому штучне .А як він уявляв, стільки пережити, звідки те молоко візьметься? Міг же сказати, хто він сказати правду, не показуючи свого лиця, якщо воно вже таке було на до впізнання.А так вимотував її, наражав на небезпеку , до незворотніх пооцесів... якже він дбав про свій вигляд, та про її душу забув.... дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати