Безжальна та ідеальна спокуса.

Привіт, мої любі читачі!!!

Дилогія, яка не залишить вас байдужими.

БОС. ДОМІНУЮЧИЙ ХАРАКТЕР І ТА, ЯКА ЗМОЖЕ ЙОГО ПІДКОРИТИ.

«Безжальна спокуса» 

«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА» 

УРИВОК:

"— Деякі речі я не хочу обговорювати. Але хочу, щоб ти знала, що ти та жінка, яка заповнила собою всі мої думки. І я не радий цьому.

— Болюча чесність.

— Ти не зрозумієш. Це небезпечно для тебе… бути зі мною. Але я захопився і дозволив собі більше, ніж мав. — Він підняв келих і промовив. — За тебе. За жінку, яка забрала мій спокій.

Ми зіштовхнулись келихами, і випивши вина, я задивилась на нього. Він такий прекрасний. Такий сумний і водночас прекрасний. Що з ним? Що ж в його житті такого сталося, що він думає, що повинен мене захистити?

— Ти тоді сказав мені жахливі слова. Я…

— Олівіє. Нас немає не через те, що я цього не хочу, а через те, що я не можу дозволити собі цієї розкоші.

— Але ж ми вже є, Деміан. — Я відчула, як сльоза потекла щічкою.

Деміан боровся сам із собою, але все-таки сказав.

— Ми є".

УРИВОК:

"— Не прикидайся. Ти знаєш про що йде мова. — Деміан не дивився на мене, але мені досить було його інтонації,… його слів, які блукали під моєю шкірою…
  — Деміан, що скаже твоя дівчина на такі твої натяки працівникам? — Я хотіла почути, що вона для нього ніхто, тому провокувала.
  — Хочеш дізнатись щось, запитай прямо. — Деміан зупинився в пробці, і повернувши голову у бік, спопеляв мене поглядом. Його очі палали і я забула, як дихати.
  — Мене нічого не цікавить.
  — Цікавить. Ще й як цікавить. Але, я тебе не змушую. У тебе була можливість задати запитання, а тепер Олівіє, ти не будеш спати вночі, все думаючи хто вона мені? Чи був я з нею сьогодні, коли пішов з вечірки? Це тобі заважатиме спати. Але це був лише твій вибір. Картай себе за це. — Він дивився прямісінько в мої очі. Я не кліпала, не дихала,… я просто слухала і все більше входила в ступор.
  Я серйозно це все чула?
  Деміан повернув голову, і лише зараз я знову закліпала та задихала.
  — Я буду спати міцним сном. Повір.
— Я гадав ти зрозуміла, що брехня нічого хорошого тобі не дасть. Але тебе нічого не вчить, Олівіє. Це теж твій вибір. — Він подивився на мене і додав. — Але якщо б ти сказала правду, вперше і друге… я б тобі показав, як добре бути чесною зі мною».

УРИВОК:

«— Деміане…

— Що?

— Я тебе кохаю. Але я не знаю, як тепер бути.

— Ми все подолаємо разом, просто не відштовхуй мене.

— Я не можу. Не можу зараз… тобі нічого обіцяти.

Я бачила його страх та сум в очах, але не могла в одну мить його заспокоїти, бо сама боялась. Боялась так багато, що не могла поділитись з ним. Я не знала, чи хтось в змозі мене зрозуміти. Мені хотілося, щоб цією людиною, яка буде мене розуміти був Деміан. Я бажала це всім серцем. Перевірити це можна буде лише одним способом – розповісти про свої страхи, але не зараз.

Деміан забрав контейнери з їжею та келихи і поставив їх на тумбочку.

— Іди до мене. — Він вмостив подушку об узголів’я, і всівшись, покликав до себе. В свої обійми. — Олівіє. — Впізнаю Деміана Смоука. Владний голос і цей погляд… Погляд Деміана Смоука.

— Командуєш?

— Деякі речі не змінюються. — Посміхнувся він. — Іди до мене.

Я підповзла до Деміана, і вмостившись біля нього, поклала голову на його груди, а ніжку закинула на його стегно. Мені добре. Мені так добре, що серце здається зараз вилетить з грудей, і я заплачу від полегшення. Я йому потрібна, так само, як він потрібен мені. Ці слова, які він мені говорить, те, як намагається змінитись, - це і є кохання. Я знаю, що йому так само важко, як і мені відпустити минуле. Але ми можемо, я впевнена в цьому зцілити одне одного. Головне дозволити це.

Я підняла голову і подивилася на Деміана.

— Тобі не буде мене замало? — Мій голос тремтів, але я не змогла втриматись від бажання це запитати.

Його серце під моєї рукою калатало немов навіжене. Деміан дивився в мої очі, коли відповів.

— Я вже знайшов найкраще, - навіщо мені ще хтось. Ти ніколи не повинна сумніватись в моїй вірності. Ніколи».

Мій телеграм канал

Дякую за увагу. 

Героям Слава!

Мирного усім неба!