Сьогодні хотіла б поділитися секретом з вами, мої дорогі читачі) І стосуватиметься він фентезі-роману "Мисливці за вічністю". Найпровокативнішого, найпохмурішого та найшаленішого з усіх моїх історій...  Якщо цікаво — читайте далі!
 Ця книга — особлива для мене, бо дуже відрізняється від того, що я пишу. Зазвичай це легкі романтичні казки для дорослих дівчаток, про казкові світи, потраплянок та магію. Що ж зламалося в мені, що я написала роман, який геть не схожий на все це? Похмура атмосфера, вампіри, особиста трагедія цілої родини та дивакуваті персонажі... Ще й хлопець-підліток — головний герой) Думаю, злам цей є в кожному з нас. Війна та все, що відбувається навколо, впливає, який би спротив ми не чинили, як би не намагалися втекти від реальності навіть у книжках... Тож от ми й дійшли до мого секрету!

Цей сюжет мені наснився. І сон цей був для мене жахливим. Я була спостерігачем за родиною фріків, які полювали на вампірів, щоб стати одними з них. Прокинулася я від жаху та в цілковитому шоку, але з неймовірним розчаруванням через те, що вже ніколи не дізнаюся, чим все закінчилося.... І тієї миті я схопила олівець та шматок паперу й почала записувати. Записувати усе: атмосферу, сюжет, героїв, яких я бачила. Це був чокнутий професор, його маленька донька-психопатка з котами-невільниками та психічно хвора бабуся... 
Але це була б не я зовсім, якби все лишилося б таким самим, як уві сні)) Так пізніше з'явився Макс — острівець надії, добра та адекватності у всій цій історії, Лєра та любовна лінія, а ще хепі-енд, до якого ми невпинно рухаємося... 
Ось такі секретики письменництва, мої хороші! Не всі книги пишуться автором. Є історії, які пише наша підсвідомість або які вже давно написані та можливо навіть існують десь у далеких інших світах... 
Бажаю вам гарного читання та спокійних снів!