Додано
29.09.23 15:06:04
Читайте завершену і новинку!
Ох, як же я рада, що змогла написати цю історію❣️
Книгу "Парі на мою гордість" завершено і я запрошую усіх поринути у неї, щоб насолодитися кожним моментом, проживши їх з героями.
Уривок:
– Ти знаєш, чому ми тут. Іще одні слова, наче вирок. Кожна клята буква кілком в груди. І серце, ніби двигун під час гонки, – гуркоче, все швидше і швидше. – Я не хочу… Я повинна спробувати. Принаймні, гірше уже не буде. – А чого ти хочеш, Ніно? Скажи це вголос, – затягнув волосся ще дужче, а вільну руку поклав на талію. – Аби ти відпустив мене, – не благала, відповідала спокійно, попри шалене хвилювання й страх, що стискав у крижаних лещатах. Маска зникла і на обличчя Кириленка врешті пробилася емоція. Кутики губ ледь піднялися, а очі трохи потепліли. – Заінтересуй мене. Які маєш пропозиції? – Візьми мою тачку, – видала без вагань. І хоча вона фактично й не була моєю, втім, я могла б спробувати домовитися, щоб її власником став Макс. Дорогою ціною, але мені вдалося б. – Не цікаво. Я можу купити таких десяток. Відчайдушно вдивлялася в очі хлопця, ніби могла знайти у них вихід. Не хотілося втратити шанс. Можливо, єдиний… Хаотичні думки продовжували крутитися кругом нас двох. Що могло його зацікавити? Що?... Відповідь вдарила струмом і виявилася очевидною. – Тоді… – глитнула від хвилювання. – Тоді пропоную парі. Гонку. Якщо я переможу, ти даси мені спокій. – А якщо переможу я? – він не приховував зацікавлення. І ніби навмисне знову доторкнувся моїх губ, подивився на них, а потім знову в очі. Зіниці розширилися ще більше. – Що тоді? – Тоді візьмеш те, чого хочеш. – Я хочу тебе. Невже підеш на таке? – Піду, – видихнула не задумуючись.
Почніть ЧИТАТИ ТУТ, якщо й досі цього не зробили.
Подарунок найшвидшим❤️ 42oVejPd
Ну, і про новинку! Книга "Тимчасова забавка" про Аніту ("Парі на мою гордість") та Степана ("Рятівник для міс Катастрофи"). Це буде коротка безкоштовна історія.
Уривок:
– Що ти в біса робиш? Він обертається до мене обличчям, нервово поправляє окуляри, з якими, бляха, і так все гаразд! – Готую тобі сніданок… Господи, він зараз серйозно? – Забирайся з моєї квартири! – мій голос невдоволений і я знаю, що маю рацію. – Окей. Цей чоло… гм… хлопчина знов повертається до плити й вимикає вентиль. Дідько, йому хоч вісімнадцять є? Мене не посадять? Поки він, опустивши голову, йде до виходу з кухні, вдивляюся в юне обличчя. Здається, все ж повнолітній. Він проходить повз, не підводячи погляду, а я розумію, що навіть не пам'ятаю його імені. І навряд чи ми запитували їх одне в одного.
Також приєднуйтеся до соцмереж:
Всім гарних вихідних!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю з новинкою!) І дякую за подарунок!) ❤️
Богдана Малкіна, Отакої!) Неочікувано) ( ˘ ³˘)♥
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати