Вітання, мої сонечка!!!

Всім миру та спокою!

Запрошую до історії кохання, "(Не) покірна", на яку сьогодні діє знижка.

Це пристрасна гаряча історія, де на вас чекає протистояння характерів владні герої, та палкі почуття. Тут спокотно та відверто.

https://booknet.ua/book/ne-pokrna-b387823

Уривок.

Серце зрадницьки гуло в грудях, вона надто хвилювалася. Фабіян надто пильно дивився на неї, такими красивими янтарними очима, в яких була вимога.

— Не варто, відразу відмовлятися, раджу подумати.

У його голосі дзвеніла сталь, й слова зовсім не скидалися на прохання.

— Я подумала. — Холодно кинула Юля. — В мене все розписане на місяць в перед. — Перевела подих. — У нас багато хороших спеціалістів, зверніться до когось іншого. — Як могла спокійно промовила Коваль, вона не сподівалася на його розуміння і вже повернулася, щоб піти. Юля не обманювала, адже і справді мала багато роботи. Знову знімання реклами, та ще й сестра із матір’ю приїжджають, їй не до перекладів на виїзд.

— Мені не потрібен хтось інший... — Підвищеним тоном озвався Фабіян.

Юля обернулася відчуваючи, як шалено колотиться серце.

— Мені шкода. — Тихо кинула вона й залишила кабінет.

Фабіян дивився їй в слід. В реальності вона іще привабливіша, та красивіша ніж на фото. Ідеальна рельєфна фігура, красива зовнішність, харизма, ясний розум. Вона його заінтригувала своєю відмовою. В кабінет повернувся Ярослав і зупинився наче укопаний, розлючено дивився на Фабіяна.

— Де вона? — Холодно запитав він.

— Пішла. — Оглянувся на нього Тимофій.

— Ви домовилися?

— Ні. — Спокійно відповів президент стільникової компанії.

— Що? — Зірвався Ярослав Львович.

— Не погодилася на співпрацю. — З цікавістю дивився Тимофій на літнього чоловіка, який почервонів від люті.

— Ця дівка доведе мене до сказу. Не дивно, що чоловіка собі не може знайти. Та з таким характером, ні один, навіть не нормальний біля неї не затримається. — Лементував чоловік, нервово крокуючи кабінетом, а тоді почав виправдовуватися. — Я ж щойно говорив із нею на цю тему. Вона була згодна. — Він кинувся до дверей на ходу кинувши. — Почекайте. Я зараз швидко все владнаю.

— Не чіпайте її. — Суворо наказав Фабіян. — Я сам із нею домовлюся, тільки не сьогодні.

— —

Ярослав Львович зупинився біля дверей і здивовано оглянувся на свого гостя.

— Ви жартуєте?!! — З нею не можливо домовитися. Вона вперта, самозакохана бестія. Хоча не буду лукавити, прекрасний знавець своєї справи... — Чоловік важко зітхнув. — Не підкоряється ні крикам, ні наказам, ні погрозам. — Він сів за робочий стіл і безнадійно глянув на Тимофія. — Сумніваюся, що вам вдасться із нею домовитися.

— Я спробую. — Лиш відсахнувся Фабіян і присів за стіл поруч. Він знав, що домовиться із цією міс непокірною, за будь-яку ціну, інакше це буде не він.

— Грошима ви її не зацікавите. — Холодно кинув Ярослав. — Так, вона, як кожна жінка любить їх, але зайвої копійки не візьме. Любить чесність. — Це вам на примітку.

Приємного читання!