Вітаю, любі!!!

Запрошую, до шаленої історії кохання, Аріни та Романа. Сьогодні на роман, "Моя шалена", діє знижка.

В романі є: Від ненависті до кохання, протистояння характерів, вперта та впевнена у собі героїня, сильний та владний герой.

https://booknet.ua/book/moya-shalena-b408504

УРИВОК.

Аріна важко видихнула. — Так мріяла про спокій, а потрібно кудись пертися.

— Зрозуміло! — Погодилася без емоцій.

— Ех, шкода, що контракт тільки на рік. — Розмірковував в голос Ян, а тоді глянувши на доньку, додав. — Мій водій, у твоєму розпорядженні. Скажеш йому адресу, він все знає.

Взяла теку й подалася на вихід. — Тільки дев’ята тридцять ранку, а вже хотілося додому. Таке враження наче весь день пройшов, а всього лиш пів робочої години.

Сіла в батькове авто, вказала адресу й розслаблено відкинулася на спинку сидіння. За пів години їзди в заторах, були під офісом вказаної компанії. Вийшла з машини. Літній день видався похмурим, мабуть, ще й від того так хотілося спати, та подалася в офіс. Обрала потрібний поверх на який дісталася ліфтом. Підійшла до дверей з табличкою генеральний директор. Постукавши у двері увійшла. Трохи нервувала, але розслабилася, бо опинилася в приймальні.

— Доброго дня! Генеральний у себе. — Поцікавилася у секретарки.

— Ні, але буде через двадцять хвилин.

— Я зачекаю, тут?!! — Поцікавилася у не юної вишукано одягненої леді.

— Так, звичайно, якщо вам так буде зручно.

Присіла, одягнувши навушники, зависла в телефоні, гортаючи стрічку новин, та переписуючись з Глібом. Захопившись переписуванням нахилилася, пасма волосся закрили обличчя. Краєм ока бачила, як пройшов якийсь чоловік, і відразу до дверей директора. Різко схопилася, вийняла один навушник з вуха, й наздогнала його схопивши за рукав.

— Перепрошую, я перша до генерального, в чергу...

Оніміла коли чоловік оглянувся. — Це ж Вовков. Що він тут робить? Серце здригнулося у грудях, відпустила його рукав, але все одно наказала.

— Ставай в чергу. Я перша прийшла.

Чоловік примружившись пильно розглядав її. Від цього почувалася ніяково, стискаючи навушник у пальцях.

— Перша прийшла? — Якось не однозначно перепитав він. — Що ж ласкаво прошу, — вказав рукою на двері, а тоді звернувся до секретарки. — Вікторіє Дмитрівно, дві кави, будь ласка.

Приємного читання!!!❤️