У монстрів теж є почуття?
Вітаю, любі!❤️
Сьогодні в мене філософський настрій, тому поділюся трішки роздумами.
Я не люблю ділити нікого та нічого на чорне та біле. У кожного з нас є хороші та погані риси, різниця лиш в їхній кількості та концентрації. Звідси, хтось здається позитивнішим, хтось негативнішим, але це теж доволі суб’єктивна штука. Одна і та ж людина для когось може бути геть поганою, а для іншого просто наймилішим у світі. Все відносно.
Тому і в моїх героїв є, як хороші, так і погані риси. У всіх, навіть найкращих і найулюбленіших мною))
Але є випадки, коли людина/герой переступає певну межу, коли назад вороття немає. Наприклад, злодій з мого роману «П’ятий із його гріхів», Орест, наробив таких справ… Хто дочитав до фіналу, в курсі, що там не розгребти просто. Але… навіть і тут все неоднозначно.
В продовженні дилогії, романі «Храм його одержимості», він знову постає перед нами, але вже не просто злодієм, а і третім ключовим персонажем історії. І як я не хотіла того, але він теж рветься розкриватися та ділитися із нами своїми монстрячими (або не дуже?) емоціями та переживаннями. А я звикла слідувати за героями, тому якщо вам цікаво пізнати Ореста трохи ближче, зазирайте у свіже оновлення «Храму», а потім в коментарі)) Цікаво, чи помітите ви одну особливість в його поведінці))
До слуху долинали вже звичні закарпатські звуки: шум гірської річки, що протікала неподалік; дзвіночки, які носила худоба, випасаючись схилами; шелест листя та шепіт вітру… Та у вухах досі гуділа пилорама. Так яскраво й гучно, ніби залишався поряд з обладнанням. Уже глух від того нескінченного скреготу. А в уяві раз по раз картини того, іншого життя, про яке волів забути, як забула вона…
______________________________
Більше спілкування з автором в моєму телеграм-каналі
Слідкувати за автором на Букнет Instagram Facebook
Група для авторів та читачів на Facebook
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗа кожним монстром стоїть якесь його минуле, що зробило таким. Хотілося б зрозуміти - яке? Можливо, й банальна розбещеність батьками. Але справді є вчинки, котрі я, наприклад, ніколи не зможу виправдати. Орест реально переступив межу і, як би він тепер не страждав, особливого жалю він в мене не викликає)
Юлія Міхаліна, Нагадує: багаті теж плачуть))
Юль, ну я рада, що ти не робиш його цілковитим монстром і зплишаєш щось людське. Бо інакше йому точно залишалося б як тим корівкам почепити дзвіночок на шию і вигнати пасти серед худобу)))
Інна Турянська, Ахах, сміюся з дзвіночків))) То як подивитися)) Якщо зробити його цілковитим монстром, то коровками не обійдеться)) Коровки то ще буде його спасіння))
Заінтригувала :)
Наталка Черешня, Ціль досягнута))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати