Рецепт кохання: прив'язати до себе чоловіка...

Любі мої читачі, 

уявіть: ви втікаєте від небезпеки, за вами женеться величезний страшний огр, який має певні плани: чи то змусити вас вийти за нього заміж, чи то бути його наложницею... Це для прикладу. І що ж ви робитемете? Складне питання, якщо втікати немає куди, а огр - ось він, вже за поворотом дороги на своєму страшному дикому вепрі...

Складне питання для вас, але не для Реріті, головної героїні книги "Врятувати чужинку" талановитої авторки фентезійних історій Кристини Асецької! Бо Реріті винахідлива, впевнена, хитра. Але разом з тим і наївна, добра, щира й весела...

Як врятувалася дівчина і які пригоди й відкриття чекали її далі - читайте в книзі, але скажу, що вона знайшла нестандартний підхід: прив’язала себе до головного героя. І не кого-небудь там, а самого герцога! Буквально! Магічними путами!

І тепер життя красунчика Холдера залежить від життя нашої Реріті!

Книга захоплює з перших сторінок. Мова оповіді – чудова, цікаві персонажі, дивні раси, оригінальні традиції – все це створює фентезійний світ, в якому зароджується кохання Холдера й Реріті.

Чи не зароджується?

Незрозуміло, бо головний герой вкрай вирішив позбавитися цього непотрібного й принизливого зв’язку з простолюдинкою!
Але в долі, як завжди, інші плани...
 

Цитата:

— З якої причини така щедрість?
— Хочу допомогти тобі. Ти проти? Є одна життєва мудрість: якщо дають — бери. У твоєму випадку розумніше буде помовчати і подякувати.
– Якщо я мовчатиму, то як подякую? — спіймала на собі обурливий погляд чоловіка й поспішно виправилася, — тобто, дякую!
Відхилившись, Холдер занурив руки у воду. Повільно стягнув панчохи з ноги й оголив рани. Потерта шкіра, водянисті мозолі та застигла кров. Такими побачила Реріті свої ноги. Чоловік зняв іншу панчоху й уважно оглядав рани. Дівчина відчувала сором й запанікувала:
— Що, не схоже на ноги манірних панянок, які ти звик бачити? — подумки, одразу вдарила себе по голові. Хвилюючись, вона завжди багато говорила  і говорила дурниці. Зіщулила очі й очікувала урагану з його боку. На диво, чоловік залишався спокійним:
— Не схоже. Обіцяй, що ти такого більше не допустиш.

Щиро рекомендую почати читати цю історію кохання. Я із задоволенням читаю і коментую, бо цікаво))
_________________

Також нагадую про свою книгу в процесі, детективне любовне фентезі у вікторіанському стилі «Гидка фаворитка, або дві сторони дзеркала".

І сьогодні в мене знижка на ще одну історію кохання "Ні собі ні людям, або Отруйний укус кохання".

Люблю вас ❤️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дуже дякую за рекомендацію! Мені дуже приємно, що книга зацікавила:)

Кристина Асецька, Дуже зацікавила! Холдер ще з першої книги мені подобався, а зараз то взагалі крутий! Дякую! Чекаю продовження))

avatar
Лара Роса
10.09.2023, 14:28:46

Так, історія інтригуюча - читаю з задоволенням))

Лара Роса, Особливо мені подобається те, що Холдер відчуває те ж саме, що й Реріті!

Інші блоги
Без альфи. Початок полювання..
Вітаю! Черговий випуск рубрики «Авторські спойлери та пояснення». Сьогодні поговоримо про третю главу другої книги циклу Покликані У цій главі ми бачимо, як перевертні проводжають в останню путь свою альфу —
Сувора мораль, корсети і таємниця на двох
Якби ми зазирнули в старий сімейний альбом родини Ешкрофтів, то знайшли б цей знімок десь на останній сторінці. Захованим. «Тінь її обітниці». Вікторіанська епоха. Час, коли почуття заковували в корсети так само туго,
Ну що ж – почнемо знайомство!
Привіт, любі ♡☆ Вчора ніхто не вгадав назву новинки :) Але вона не була легкою, і я не дала жодних підказок, тож... Сама винна. Назва буде «Дівчина з попелу» ☆ Історія буде про дівчину – Елоїзу та те, як вона
Незвичні для мене жанри. Знайомство (частина 5)
Усім добрий день. ❄️ Для мене вже почалися вихідні, час приділити час собі: тож хочу познайомити вас із ще одним для себе відкриттям. ✍️ Цього разу це міське фентезі Анни Лінн "Я і мій привид" ♥️ Книга
Трохи темряви? Я приготував дещо цікаве
Вам подобаються моменти, коли в історії стає... неприємно тихо і навіть моторошно? Коли гумор зникає, а замість нього приходить запах смерті, дзижчання крил і розуміння, що назад дороги вже немає? Тоді дозвольте мені трохи
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше