Вітання, мої сонечка!!!

Запрошую вас до історії кохання, Олександра та Олі. Де неминуче буде протистояння характерів, двох розчарованих та поранених зневірою душ.

Олександр знавіснів після того як дружина просто покинула його з сином на руках. Він так палко та щиро кохав свою Наталку. А вона просто зникла, подавши на розлучанна. Тепер чоловік не вірить більше у почуття та й представницям прекрасної статі заодно.

Оля теж застала коханого з іншою в той час як він мав бути у відрядженні. Закохане серце теж болить від зради та зневіри. Єдиною радістю у житті залишається племінник братової дружини...

Олександр та Оля

УРИВОК.

— Олю, ти все не так зрозуміла. Я зараз все тобі поясню. — Вмить зловив дівчину за руку.

Оля висмикнула свою руку, не хотіла аби він торкався її після Юльки. Всередині кипіла від люті. Оминувши юнака рушила далі. Та Андрій моментально наздогнав її, знову зловивши за руку.

— Олю, вислухай мене! — Зірвано просив.

— Відстань! — Здавленим голосом кинула, й знову висмикнула свою руку, звернувшись до братової. — Еммо, почекай мене біля машини. — Відверто та з неприхованою неприязню, глянула на свого молодого чоловіка. — Я слухаю! Вішай свою локшину. — Відчувала як всередині все скрутилося. Тупий біль окутав тіло. Серце обливалося кров’ю від образи та приниження.

— Олю, ну, що ти починаєш? — Ледь не затинаючись заговорив Андрій. — Я Юлю, чисто випадково зустрів... Ти не подумай нічого такого.

— Я все розумію! — Холодно кинула дівчина, й зірвано запитала. — У відрядження, вона з тобою теж чисто випадково поїхала?

— Олю, це не правда! — Невпевнено заперечив Андрій.

Ця брехня дратувала дівчину, адже знала Андрія дуже добре, та й анонімне повідомлення, що прийшло на днях, це підтверджувало. Вона вперто не хотіла вірити в це, та виявилося це таки правда.

— Та невже? — Фиркнула роздратовано. — Андрію, досить брехати! — Зірвано наказала. — Можливо, саме тому ти мене зі собою не взяв?!! Ми ж з тобою домовлялися за два місяці до цього, та в тебе раптом змінилися плани. — В очах дівчини забриніли сльози, а голос затремтів. — Бо, я бач, відволікала б тебе від роботи... Може Юлька, і була твоєю роботою? Я більше...

— Олю, годі! — Перебив її Андрій. — Я прошу не вигадуй нічого, та постарайся мене зрозуміти...

МИРНОГО ВСІМ НЕБА!!! ВДАЛИХ ВИХІДНИХ ТА ПРИЄМНИХ ЕМОЦІЙ ВІД ЧИТАННЯ!!!

МІЦНО ОБІЙМАЮ ТА ЦІНУЮ КОЖНОГО З ВАС!!!