Прохання Олега залишитись!!!

Вітаю, мої хороші!!!

Роман, "Купальська ніч", оновлено. Ранок суботи продовжується. Сьогодні дізнаємось, що запропонує Кравченко Еріці, що вона вперто не захоче залишитись.

Читати тут...

Уривок.

Олег важко дихав їй в обличчя. — Повір, я можу розібратися у собі, і чудово розумію, чого хочу, а чого ні. Що мені потрібно, а, що ладен викинути зі свого життя, навіть не замислюючись. Я переконаний, що ти відчуваєш теж саме, і, що ти хочеш цього ж... Та тільки з відомих тобі причин, забороняєш це собі. Невже в тебе немає серця? І хоча б крихти живих емоцій?

Еріка нервово ковтнула, тіло нагадувало груду. Дихання збилося, та тепер від надмірних емоцій. Слова Кравченко зачепили за живе.

— А в тебе..? — Сльози забриніли в її очах, «Все могло скластися по іншому, якби він...». Образа душила з середини. — У тебе було серце тиждень тому? Було?!! Ти не хотів мене почути, не хотів піти на поступки... Тебе не хвилювало нічого, тільки твоя чортова купа металу, яка коштує мільйони. — Нервово ковтнула, адже стримувати емоції не збиралася. — Де тиждень тому, було твоє серце? Ти змусив мене підписати угоду, чим зрівняв з хвойдою... Де була твоя людяність, живі емоції, чи співчуття? — Відверто з викликом дивилася в очі чоловіка, й мовчала, збираючи сміливість аби сказати те, що так рвалося на волю. — Мені не потрібен чоловік, ні для стосунків, ні для втіхи, який речі ставить на перше місце. І для якого не важливі емоції людей поруч, а на першому місці стоять власні принципи. — Нарешті вирвалася з полону Кравченко, відійшовши на безпечну відстань, оглянулася, додавши. — Ми різні. В нас різні цінності, і далі, нам не по дорозі. Хочеш ти цього чи ні, — я піду...

Приємного читання!!! Мирної та тихої ночі!!!