Сьогодні психанула і видалила звідси свою книгу "Покарані життям". На жаль, поки що не маю ресурсу на її написання і дуже не хочу, щоби вона висіла тут. Тим паче, що вона заморозилася і я лише безпорадно визнаю, що нічого не можу зробити, щоби змінити цей статус. В один день, на що я дуже сподіваюсь, ця книга заграє новими барвами і повернеться сюди знов. Іншою. І вже готовою. Я розумію, що якщо довго не займатися книгою, то вона губить своїх читачів та залишається десь у тіні. Тож її републікація дочекається її завершення.
Проте зараз потроху редагую свою книгу "Вишневий відблиск місяця" і навіть готую до вашої увагу ще одну книгу, яка змогла би бути чимось на кшталт продовження серії. Одне я усвідомила для себе чітко: неможливо писати з-під палки — писати треба про те, що пишеться. А ми всі вільні люди і нікому нічого не винні. Я дуже вдячна своїм читачам, я дуже вдячна за будь-яку підтримку своєї творчості!
До речі, Ви вже читали нові вірші у збірці "По вишневому склу"? Таки із книгою про історію одного вишнево-відьомського кохання вони мають спільне коріння...)
Доброго ранку)
Хочу зазначити, що письменництво - це не тільки муза та натхнення, а й важка праця. Вам треба знайти в собі сили писати без натхнення, і в один момент воно само повернеться до Вас)
О, це біль! Я не можу писати два або більше проектів водночас. Не знаю як ви, а мені потрібно зануритися у світ, який я створюю, побачити, відчути... Тому я пишу одну історію, а тоді вирушаю до іншої.
Сьогодні в мене стільки неймовірних новин, що серце просто вистрибує з грудей! Ця неділя стала справжнім святом, і я хочу розділити його з вами. По-перше, хочу кричати від радості: наша історія «Іскри диких прерій»
Несчислені години, дні, місяці (ну і далі ви зрозуміли) читачі чоловічої статі ламали голову над загадкою: чого ті емансиповані жінки з міцними внутрішніми особистими кордонами запоєм читають еротичні романи з босами
Мор'гхул Ірра Шакс. Чорне полум’я горить. Павук у могилі лежить. Мертва крига не розтане, час у зашморгу стоїть.
Заради мого діла,
Збережи його тіло.
Тліє остання зоря. Спить під попелом земля.
Що було
І сьогодні у рубриці — книга, яка поєднує у собі темну романтику, небезпечні почуття та атмосферу, від якої неможливо відірватися. Гра без згоди прекрасної авторки Стасія Мун. Її життя розписали до дрібниць:
Котики, привіт! По-перше, дякую за те, що вас вже 300 на моїй сторінці! Щаслива, що ви читаєте, коментуєте книги, проживаєте історії моїх героїв разом із ними. Це надзвичайно цінно для мене! По-друге, прийшла з гарним спойлером,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДоброго ранку)
Хочу зазначити, що письменництво - це не тільки муза та натхнення, а й важка праця. Вам треба знайти в собі сили писати без натхнення, і в один момент воно само повернеться до Вас)
Папоян Давид, Інколи просто немає ресурсу на книгу...взагалі...зі сценою якось легше
О, це біль! Я не можу писати два або більше проектів водночас. Не знаю як ви, а мені потрібно зануритися у світ, який я створюю, побачити, відчути... Тому я пишу одну історію, а тоді вирушаю до іншої.
Nadine Tikhonovitch, для мене особисто це працює. Натхнення вам!
Шкода, насправді... Але ми будемо віддано чекати на твої наступні шедеври! ♥
Знайомо, як зависає книга, котру й дописати хочеш й сил на це не вистачає, бо всі йдуть на іншу ідею. Теж одна заморожена в очікуванні)
Лара Роса, Час? Агов, часе, де ти?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати